Твір «Барви осені»

Барви осені

Опис барв осінніх днів

Кожна пора року має свої характерні особливості: колір, аромат, настрій. І якось виходить, що осінь завжди найяскравіша та найбільш насичена. Скільки різнокольорових барв її характеризує! Перші осінні дні завжди наповнені яскравими жовтогарячими сонячними променями, змішаними з прохолодним вітром та рідкісним дощем.

А після перших холодних днів завжди приходить довгоочікуване «бабине літо». Сонце світить дійсно по-літньому, зігріваючи все навколо. Діти прагнуть більше часу проводити на вулиці, ніби літо зглянулося і повернулося ще на кілька днів. В цей час повітря просочене теплом. Але до вечора завжди стає помітно холодніше. Серед ще соковитої зелені з’являються перші осінні прикраси — жовті та червоні листя. Ще трохи й вони дружно вляжуться на землю, покриваючи строкатим килимом доріжки та газони.

Бабине літо — це своєрідна межа між літнім і осіннім сезонами. Все ще навколо наповнене життям, але живе в очікуванні холодів, гріючись в останніх променях яскравого сонечка.

Потім пташки починають збиратися у великі зграї, готуватися до дальнього перельоту на південь. Кілька днів можна чути їх дружне щебетання на деревах, а потім все раптом стихне до наступної весни.

На зміну теплим дням приходить сезон довгих дощів, злив, похмурого неба. Перші такі калюжі ще висихають під сонячними променями. Але поступово стає все холодніше повітря і прозоріше небо.

І ось уже все навколо вкрите золотим і багряним кольором, повітря наповнюється особливим осіннім ароматом трав, грибів і стиглих яблук. Все це ніби прощальне свято перед початком білосніжної зими. Природа затихає в очікуванні якогось дива.

Спочатку калюжки від дощу починають затягуватися тонкою хрумкою скоринкою льоду, яку вранці, по дорозі в школу, дітвора дзвінко розбиває. Незабаром льодом затягуються і річки, ніби ховаючись від негоди. Адже на порозі пізня холодна осінь з пронизливими поривами вітру, дощами. Цей період асоціюється в мене з похмурими, сірими барвами.

Кожен по своєму любить осінь, її особливості. Комусь подобається тиша й спокій. Хтось любить стукіт крапель дощу по шибці й затишні вечори. І ніхто не залишається байдужим до яскравих барв осені.

Твір-розповідь про барви осені

Ранній осінній ранок. Я встаю завжди о пів на сьому, щоб встигнути перед школою вивести нашу собаку Джемму на прогулянку. Ми йдемо з нею в найближчий парк, де можемо грати, бігати й дуріти.

Алеї парку зараз вбрані в червоне золото. Їм же усипані всі доріжки, всі клумби й трав’янисті галявини під деревами. Справжня скарбниця, а не парк. Хапай золото — не хочу! Листя на деревах відливають червоним відтінком і просто-таки горять в променях ранкового сонця. Здається, ніби самі дерева зараз світяться і гріють яскравіше та сильніше, ніж осіннє сонце. Адже світило вже не дає колишнього літнього тепла.

Рідкісний блідо-зелений листочок проглядає серед усієї цієї паркової пишноти. Зеленого листя на деревах, як спогадів про літо, залишилося мало, а скоро й зовсім не залишиться. А стовбури дерев виділяються на тлі листя чисто-чорним кольором. Окремо стоїть кущ бруслини, який ще називають в народі «вовчими сережками». Цей модник пофарбував свій осінній костюм в яскраві малинові, червоні й бордові відтінки. Його видно здалеку — такий круглий і ошатний «торт» посеред парку неможливо не помітити.

Під час нашого ранкового походу Джемма риється в опалому листі, розкидає його навколо, копає носом. Я згадую, як ми, коли вчилися в молодших класах, від душі валялися біля школи на гірках опалого листя та «кидались золотом» один в одного.

Мені дуже шкода, що в нашому парку немає ставка — золоте листя плавало б по ньому, мов сонячні кораблики. На лавках теж з ранку не посидиш — вони вологі після нічного холодного дощу. Ми йдемо з Джеммою додому: я хочу після прогулянки встигнути зігрітися гарячим чаєм та як слід поснідати перед заняттями в школі.

Кольори осені

Палітра осені різноманітна. Тільки ця пора року дарує нам таке багатство кольорів і відтінків, хоч і кожна з них по-своєму гарна. Недарма осінь називають золотою, особливо в жовтні, коли листя на деревах забарвлюється всілякими фарбами — лимонно-жовтими, помаранчевими, червоними й насичено-багряними. А берези та верби досі ще зберегли свої свіжі зелені шати. Найяскравіший і сонячний жовтий колір має листя ясена. Це моє улюблене дерево.

Мені подобається прогулюватися в парку ясним жовтневим днем, коли навіть повітря виблискує якоюсь дзвінкою прозорістю, над головою простягається безкрає синє небо, а де-не-де між гілок видніються червоні ягоди стиглої горобини.

Така квітчаста пора осені настає раптово й швидко проходить. На зміну їй приходять дні, коли дивишся на світ ніби через сіру вуаль дощу. І кольори стають якимись приглушеними. Так природа заспокоюється, готуючись до зимового сну. Небо опускається нижче, сухе коричневе листя падає нам під ноги.

Але не дарма співають в пісні про те, що у природи немає поганої погоди. Одного разу я бачив таку ж саму картину, як у фільмі «Службовий роман»: осінній сніг на багряному листі, що не встигло впасти додолу. Це було дуже красиво й незвично.

Дивіться також:

Твір «Золота осінь»

Твір-опис осені

Твір-мініатюра «Осінь»

Твір «Прийшла осінь»

Міні-твір «Рання осінь». Текст-розповідь

Твір на тему «Пізня осінь». Текст-розповідь

Твір «Осінній ліс»

Розповідь про осінь українською мовою

Твір-міркування на тему «Листопад — ворота зими»

Твір-розповідь на тему «Екскурсія в ліс»

Загрузка...

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Загрузка...