Твір на тему «Зв’язок людини з природою»

Між людиною та природою є тісний зв'язокДивовижна, чудова, прекрасна, буває сувора, жорстка — все це можна сказати про природу. Кожна людина відчуває природу, це вроджене почуття. Може не відчувати зв’язку з природою лише той, хто ріс у поганих умовах, наприклад, піддавався насильству в сім’ї або був вихований у хибних уявленнях про красу й справжні життєві цінності.

Дивовижне враження справляє краса природи: схід і захід сонця, нічне зоряне небо, ніжне цвітіння квітів. Для спостережливої людини, що наділена тонким почуттям прекрасного, милування природними пейзажами — справжнє задоволення. А для когось краса — це задушливе й задимлене повітря жвавого міста, нічні палахкотючі вивіски магазинів, барів, сучасні оснащені автомобілі. Якщо таку людину привести в гарний ліс чи на галявину з різноманітними польовими квітами, вона навряд чи оцінить таку красу…

На жаль, багато представників сучасної молоді мешкають у містах та не вміють бачити прекрасне. Вони звикли споживати, а не давати, і це дуже прикро… Взагалі, наше суспільство занадто зациклено на власному «я». Воно прискореними темпами розвивається, але при цьому все більше знищує природу. Людство вирубує цілі ліси, щоб на їхньому місці побудувати щось для себе потрібне й прибуткове. Технічний прогрес прагне вперед, затуляючи природне, справжнє, те, що є нашим джерелом.

Звичайно, діставшись до найзатишніших природних куточків планети, людина багато чого побачила та дізналася. Щоб добути щось з надр землі, потрібно докласти чимало праці. Сіль в пустелі Сахара й досі дістається важкою фізичною працею — ногами на сонці замішують розчин і вручну збирають сіль.

Завдяки людській праці природа теж стає краще. Під час видобутку солі африканцями можна побачити таку картину: висохлий простір з піску має безліч зяючих дірок, які залиті вологою глиною. Це немов неземне видовище. Під час випаровування відбувається зміна кольору — то червоний, то помаранчевий, то золотий. Словами складно передати ту красу, що постає перед очима. Ніби природа з’єдналася з людиною в творчому процесі!

А скільки чудових літературних творів написано про природу! Ось лише кілька прикладів. Василь Макарович Шукшин у своєму оповіданні «Сонце, старий і дівчина» написав про вісімдесятирічного старця, що весь свій час милувався природною красою. При тому, що він був сліпий. Отже, насолоджуватися природою можна не тільки візуально, але й відчуттями, почуттями.

Вірш «Зимовий ранок» Олександра Сергійовича Пушкіна показує всепоглинальне захоплення героя зимовими пейзажами, що постають перед його очима. Коли читаєш цей вірш, немов поринаєш в ту атмосферу й відчуваєш зимову прохолоду.

У сучасному суспільстві дуже гостро стоїть проблема природного сприйняття та розуміння необхідності збереження довкілля. Тільки коли ми почнемо берегти природу, піклуватися про навколишній світ, ми зможемо по-справжньому бачити, розуміти й цінити її безмежну красу. Це свідчитиме про існування справжнього тісного зв’язку з природою.

Дивіться також:

Твір на тему «Гармонія людини та природи»

Твори на тему «Людина та природа»

Твір на тему «Вплив природи на людину»

Твір «Вплив людини на природу та його наслідки»

Твір на тему «Взаємини людини та природи»

Твір на тему «Охорона природи»

Твір «Як я допомагаю природі?»

Твір на тему «Природа — наш дім»

Твір-роздум на тему «Бережіть природу»

Природа в житті людини

Твір та його переказ про природу «Нам жити на цій планеті»

Твір «Художній етюд про природу»

Загрузка...

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Загрузка...