Твір «Краса людини»

Духовна краса всередині1. Твір на тему «Справжня краса людини — в її душі»

Буває краса внутрішня, краса душі, і краса зовнішня. Це різні поняття, які не часто поєднані в одній людині.

Ось йде жінка — красива фігурка, довге волосся й вії. Всі обертаються вслід. Але варто їй відкрити рота — краса відразу кудись зникає. Кострубата мова, жаргонні слівця, вузький кругозір. І поговорити ні про що — нічого не знає, нічого, крім себе, коханої, її не цікавить. І відразу меркне вся її краса… І серед чоловіків подібних прикладів більш ніж достатньо.

Краса людини — це не означає, що вона одягнена за останньою модою в бутиках. Така людина нагадує цукерку в яскравій обгортці. Впадає в очі й хочеться відразу спробувати її на смак. Але взяв до рота, а вона не смачна. Хочеться виплюнути. Так і людина. Почав з нею спілкуватися, а вона всередині порожня. Шкода, але її як цукерку не виплюнеш. Вона живе серед нас, роблячи суспільство хворим — байдужим, жорстоким, безсердечним…

А є цукерки без яскравої обгортки, на вигляд простенькі такі, та і коштують недорого. Але взяв до рота — смакота! Хочеться з’їсти одну, другу, третю, відірватися неможливо. Так і люди. Не дарма існує думка, що за одягом лише зустрічають, а ось проводжають за розумом. І обгортка, тобто одежинка у людини, не яскрава та не модна, і сама вона звичайної зовнішності, але в неї таке натхненне обличчя, так горять очі. Вона є таким цікавим співрозмовником, так захопливо розповідає, ні, не про себе, про інших людей, про тварин, про подорожі. Хочеться слухати її ще та ще…

Нас характеризують наші справи та вчинки. Ось тут і оголюється назовні справжня сутність людини, розкривається вся краса її душі. Тільки безкорислива людина, що живе за Божими законами, може зняти з себе останню сорочку, поділитися єдиним шматком хліба та нічого не попросити натомість.

Українські жінки красиві не тільки зовні, але й душею, вся велич якої проявляється у важкі хвилини. Їм властиві такі риси, як гостинність, доброзичливість, милосердя, вірність. Ось чому багато іноземців хочуть одружитися саме на українських жінках.

Отже, на мою думку, справжня краса людини криється в її душі. Її проявом є справи та вчинки, які ми робимо в своєму житті. Не дарма мудрі люди кажуть, що саме духовна краса врятує світ.

2. Твір на тему «Яка краса справжня?»

Яскраві промені весняного сонця пробиваються крізь прочинене віконце лікарняної палати. Йде внутрішній обхід. Літній доктор з розумними, строгими очима прискіпливо розпитує у медсестри про стан здоров’я кожного свого хворого. Подовгу стоїть у післяопераційних ліжок і, нарешті, обернувшись біля виходу, широко посміхається. А це означає, що все в порядку! «Гарний мужик, цей доктор. Красень!», – перешіптуються йому вслід хворі. Але я дивуюся епітету «красень».

Пройдуть роки, перш ніж я зрозумію всю суть вдячних слів про цього чудового лікаря. Справжня краса людини — це його душа. Це здатність до співчуття та милосердя, вміння вкласти в свою працю не тільки талант, але й особливу сердечність та доброту. Коли цей люб’язний доктор повертав до життя багатьох безнадійних пацієнтів, то крім їхньої нескінченної подяки, він сам отримував неймовірну радість і задоволення.

Знайти своє покликання і самореалізуватися дано не кожному. Успіх у професії робить будь-яку людину красивою. Незалежно від зовнішності вона випромінює якісь особливі флюїди, що притягають до себе оточення. Всіх вона радує, і сама завжди в гарному настрої. Самоіронія — одна з головних рис сильного характеру. Посміятися над собою може тільки досить смілива та впевнена в собі людина.

Людська доброта струмує з самої душі доброї людини. А постійна потреба вершити великі справи проявляється і в малих звершеннях. Не пройти повз бездомної собачки. Не проїхати мимо автоаварії. Не відмахнутися від настирливої ​​бабусі в переході. Не вилаяти людину, що випадково налетіла з натовпу. Не нахамити попутникам, що штовхаються в автобусі. Не вдарити жінку. Не образити дитину. І ще багато різних дрібниць, з яких складається мозаїка усього життя.

Ставлення людини до природи теж говорить про його справжню внутрішню красу. Адже тільки тонкий склад душі відчуває, бачить і чує сенс у подиху вітру, дзюрчанні струмка, гуркоті грому, шелесті дощу, плескоту хвиль, тремтінні листя, переканні птахів і звірів. Сенс життя людини й складається в збереженні миру природи та примноженні його багатств своїми земними працями.

Вічна суперечка добра й зла триває тисячоліттями. Щоб зробити світ трішки добрішим і красивішим, не треба бути якимось геніальним мудрецем. Просто треба дуже дбайливо зберігати справжню душевну красу людини, даровану їй Творцем.

Дивіться також:

Твір на тему «Краса врятує світ»

Твір-роздум на тему «Що таке добро?»

Твір на тему «Людяність — це…»

Твір про скромність

Загрузка...

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Загрузка...