Оповідання про осінь

Осінній вітер

Оповідання про осіньОсінній вітер… Невидимий, але відчутний рух холодних, повітряних струменів. Рояться осінні хмари, то нависаючи, то їдучи громадами над головою. Верхівки дерев зітхають по-особливому. Осінній вітер розгойдує їх, не шкодуючи сил, а хмари, здається, ось-ось зачеплять їх за живе. Граціозна осика вже не може похвалитися своєю красою. Листя її місцями червоне, місцями іржаве, жалібно тріпоче на вітрі.

— Стривай ти, вітре, не квап зиму. Дай насолодитися осінньою природою, хоч і не пахучою, але по-своєму прекрасною!

Осіння рапсодія

Закінчилося літо. Осіння природа урочиста, барвиста, але вона не радіє. Адже попереду зима, а значить — холоди, морози, хуртовини. Небо — бліде, з таким відтінком, якого не побачиш в літній період. Ягоди вже поховалися, а гриби, якщо й трапляються, то тільки найвитриваліші. Берези та осики красуються в нових нарядах: берізки — в золотих, а осики — у червоних. Для дерев настає особлива пора, поки вони ще гарні, намагаються привабити всіх яскравою палітрою осінніх фарб.

У лісі, звичайно, красиво, але чогось не вистачає. Бракує птахів, що виспівували б від сходу до заходу сонця. Вони полетіли в теплі краї.

Сонце не дарує своє спекотне серце, воно лише все висвітлює навколо. Вітер дме без перерви, він скучив за осіннім привіллям.

— Мадам Осінь! Ми раді твоєму приходу. Раді тому, що ти з’явилася вчасно. Ти прибрала з полів запашні, золотисті хліба, погосподарювала на луках, спорудила копиці сіна. Ти підняла зграї птахів високо в небо, і вони, згрупувавшись у гострі косяки, вирушили в теплі краї. Їм поки нічого робити на батьківщині. Скоро сніги заметуть все.

Осінній карнавал

Веселиться осінь. Її карнавал уже почався. Він закружляв у вихорі листя — червоне й жовте, сухе й підмокле. На карнавалі завжди цікаво. Можна побігати наввипередки з холодним осіннім вітром, пограти в футбол з листям, що шелестить під ногами.

Можна пострибати на м’якому моху. Навіть є можливість пограти в хованки. З ким? Ну, звичайно, з грибами. Хто хитріший? Заховані під листя, хвою гриби чи люди, що прогулюються лісом з кошиками? У виграші, швидше за все, як ті, так і інші.

Осінній карнавал — він для тих, хто любить осінь. Полюбляє її невигадливу красу, дивовижну прохолоду, а часом, дзвінку тишу.

— Пані Осінь! Побудь з нами довше! Не віддавай поки що свою чарівну паличку білосніжній красуні Зимі, ми ще встигнемо померзнути, встигнемо приміряти зимові наряди.

Осінь, хоровод і дружба

Жила-була Осінь. Вона дуже сумувала, що у неї немає друзів. Одного разу вона вирішила, що їй треба знайти собі друга. Сонечко вже гріло слабо, але намагалося весь час бути на небосхилі, не ховатися за хмаринку. Воно запримітило, що Осінь сумна.

— Ти чому сумуєш, Осінь? – запитало Сонечко.

— Тому що у мене немає друзів, – відповіла Осінь.

Почув їхню розмову Вітер.

— Давай з тобою дружити, Осінь, – запропонував Вітер.

Але Осінь вважала, що Вітер сам по собі та з ним не може бути дружби.

— Для дружби немає перешкод, – сказав Вітер і сильно махнув крилом. З дерев посипалося золоте та багряне листя, воно закружляло у веселому хороводі, та разом з ним пританцьовувала й Осінь. З того часу Осінь і Вітер подружилися, та й дотепер разом.

Як Осінь у хованки грала

Якось раз Осінь грала з Вітром у хованки. У лісі сховатися є де, тому гра йшла захопливо та весело. Але ось Сіра Хмарка на щось розсердилася і послала затяжний дощ. Скрізь стало сиро та слизько. Осінь і Вітер втратили інтерес до гри. Вони подумали, що Сірій Хмарці стало заздрісно, що її не беруть у гру, ось вона й надулася. А Осінь сказала Вітру: «Наступного разу ми обов’язково запросимо грати й хмаринки». А Сіра Хмарка взяла та й перетворилася в блакитну хмарку, яких на небі багато. Шукай її тепер!

Розумна ворона

Непомітно підкралася осінь. Першого вересня діти пішли в школу. З портфелями, ранцями; усміхнені, задоволені. По дорозі в школу вони весело перемовляються, жартують.

Дітям потрібно перетнути проїжджу частину, добре, що неподалік є пішохідний перехід. Жарти на час припинилися. Діти акуратно переходять дорогу. За цим дійством уважно спостерігає ворона, яка перебуває неподалік.

Подивившись, як діти впевнено перетинають білі смужки, ворона про щось замислилася. Коли хлопці вже перейшли дорогу, ворона вирішила повторити їхній шлях. Впевненим кроком вона перетнула дорожню розмітку та відправилася далі, слідом за дітьми. Автомобілі при цьому стояли. Вони чекали, коли ж незвичайний пішохід перейде дорогу.

«Як шкода, що у мене немає такого великого білого банта, як он у тієї дівчинки. Через нього мене точно не пустять до школи », – скоріш за все саме так думала ворона.

Дивіться також:

Казка про осінь

Твір-опис на тему «Осінь-чарівниця»

Твір на тему «Щедра осінь»

Твір-роздум на тему «Осінь»

Твір «Золота осінь»

Твір-опис осені

Твір-мініатюра «Осінь»

Твір «Барви осені»

Твір на тему «Чарівна осінь»

Твір на тему «Осінь за вікном»

Твір «Прийшла осінь»

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>