Твір на тему «Пізня осінь». Текст-розповідь

Настала пізня осіньМіні-твір про пізню осінь

Ось і настала осінь. Два найпрекрасніших її місяці пролетіли зовсім непомітно. Вересневе сонце змінили похмурі сірі хмари. Колись яскраве й строкате листя опало, і тепер самотньо чорніє у бруді й калюжах.

Стає зовсім холодно. Все живе готується до зими. У лісах змінюють своє забарвлення зайці й білки. Голі дерева вже готуються лягти в тримісячну сплячку.

Пізня осінь — похмурий час року, але вже скоро вся земля вкриється білою пухнастою ковдрою зі снігу.

Твір-роздум про пізню осінь

Ось вже й пізня осінь. Прохолодна, дощова, сумна пора. Вся природа завмерла в очікуванні морозної білосніжної зими. Пташок зовсім не чути, адже перелітні птахи вже давно відлетіли у вирій, а осілі заклопотані пошуком їжі. Хоч куди глянь, всюди лежить опале листя.

Часто стоять похмурі, туманні дні. По небу пливуть похмурі грозові хмари. Ось починає крапати дощ і раптом він перетворюється в затяжну зливу. Це пізня осінь плаче дощами. Приємно дивитися на «сльози» осені з вікна своєї теплої та затишної кімнати. Адже людей, які поспішають вулицями у своїх справах, холод проймає від голови аж до ніг. Їхні обличчя похмурі, багато з них вже застуджені…

Дерева стоять майже без листя, готуючись до довгого зимового сну. Світловий день короткий та постійно зменшується. Вранці вже можна побачити паморозь на дорогах і на вікнах будинків, з неба зривається перший, ще зовсім несміливий сніжок. Але оскільки морози нестійкі, він незабаром тане, перетворюючись на сльоту. Намагаючись не забруднитися, перехожі обережно крокують асфальтованими доріжками. Але липкий бруд нав’язливо пристає до взуття і тут.

Останній місяць осені має дуже влучну назву — листопад. Його ще називають воротами зими, маючи на увазі, що він є провісником настання зимових морозів.

Все частіше дмуть пронизливі вітри, від яких неможливо сховатися. Якщо літо — це час тікати з дому назустріч нездійсненних мрій підліткової душі, то пізня осінь — час повертатися.

Розповідь про кінець осені

Багатьом період пізньої осені здається сумним і похмурим часом. Можливо, це й так. Це період довгих безперервних дощів. Сонечко вкрай рідко показується на небосхилі. Зазвичай все небо затягнуте сірими важкими хмарами. Спів птахів уже давно вщух, та й не чути його через стукотіння дощових крапель. Кожен наступний день стає схожим на попередній. Ця низка сірих днів триває деякий час. Дні з кожним разом стають дедалі коротше. Починає рано темніти, тож похмурі нескінченні вечори тягнуться дуже довго. Ось така вона, пізня осінь.

Дерева вже давно скинули все своє яскраве вбрання і тепер стоять оголені. Чорніють своїми мокрими стовбурами крізь сірість дощу. Небо зовсім низько опускається, а сірі важкі хмари щільною завісою закривають сонечко. З’являється таке відчуття, ніби самій природі раптом стало сумно від того, що останній осінній урожай вже зібраний, і потрібно готуватися до приходу холодів. На вулиці стає прохолодно, перелітні птахи вже давно відлетіли в теплі краї. Лише деякі, для яких ще не так холодно, тільки збираються летіти. Тепла пора закінчується.

Але навіть така, начебто похмура, картина все ж навіває на вірші. В усі часи поети знаходили особливу красу в останніх днях осені, тому присвячували цій порі свої рядки.

При такій погоді на вулицю йти зовсім не хочеться. Та й чим там можна зайнятися, якщо всюди бруд і калюжі. Відправлятися в похід у ліс або парк взагалі не хочеться. Холодно та сиро. Для прогулянки необхідно надягати гумові чоботи, брати з собою парасольку. А ось якщо здійметься сильний холодний вітер, то він зламає парасольку одним поривом. Тож про яку красу й радість у такий період може йти мова? Коли дощ то сильніше, то слабше, але все ж, не припиняючись ані на хвилину, барабанить по склі.

Здається, що сама природа замислилася про щось важливе або ж плаче за минулими теплими днями, і краплі, наче сльозинки, ллються на землю. Зазвичай ми лаємо кінець осені за таку негоду. Адже нікому не подобається приходити додому з мокрими ногами, або ж простигати під холодним вітром. Але саме ця пора необхідна природі перед зимою. Поступово всі процеси сповільнюються, доки не зупиняться зовсім. А численні дощі допоможуть землі та рослинам увібрати велику кількість вологи, що стане в нагоді, щоб пережити довгу зиму.

Восени кожній людині починає здаватися, що вона дуже самотня. Ніби ця дощова стіна відгородила її від усіх радощів світу. Здається, що все завмерло в очікуванні чогось дуже важливого. Але насправді природа дає нам можливість відпочити від метушні та поміркувати над тим, що чекає нас попереду. Нам дається час заспокоїтися та підготуватися до періоду затишшя, сплячки. Коли дощ цівками ллє по склу, можна приготувати собі гарячий шоколад, взяти улюблену книгу та, вкрившись пледом в кріслі, зануритися в читання. А можна просто мріяти.

Але все ж не весь час пізньої осені йдуть дощі. Іноді природа радує нас яскравими днями. Часом вранці прокидаєшся і бачиш, що сміливе сонечко розігнало сірі щільні хмари, і тепер яскраво світить землі, ніби посміхаючись. По землі стелиться туман і стає трохи тепліше. У такі дні хочеться вийти на вулицю та вдихнути морозного повітря на повні груди. Можна зняти рукавиці чи навіть шапку та дозволити легкому вітерцю тріпати волосся. І нехай сонечко пригріє останнім боязким теплом. Таке потепління означає, що дуже скоро настане зима.

Після погожого дня вночі завжди морози. Вранці можна побачити корочку льоду на калюжах. Тепер це не вода, калюжі схожі на скло або дзеркала. Вже чітко відчувається подих зими. Вона зовсім поруч.

Сніг ще не випав, а це означає, що осінь поки що не здала свої повноваження. А тому ще панує на повну силу. А вдома щосили готують зимові речі. Вже дістали теплі чоботи, пуховики, шуби, хутряні шапки. Все лежить напоготові. Зима не застане зненацька. В останні дні осені ми з нетерпінням чекаємо приходу справжньої зими. Щоб вся осіння сірість вкрилася пухнастим білим снігом. Очікування ніколи не буває сумним. Воно дарує надію. Пізньої осені це надія на швидкий прихід морозних днів, щоб першого снігу випало багато. І тоді смуток осені зміниться на зимову радість. Сірий осінній пейзаж за вікном стане зимовим — сріблясто-білим.

Дивіться також:

Твір-опис осені

Твір-мініатюра «Осінь»

Твір «Прийшла осінь»

Міні-твір «Рання осінь». Текст-розповідь

Твір «Золота осінь»

Твір «Барви осені»

Розповідь про осінь українською мовою

Твір «Осінній ліс»

Твір «Мої осінні канікули»

Твір-міркування на тему «Листопад — ворота зими»

Казка про осінь, 2-3 клас

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>