Твір на тему «Рідний край»

Мій рідний край

Рідний край — це рідна земля

Рідний край — це рідна земля, місце, де ти народився та пройшли твої дитячі роки. Це та вулиця, той будинок, з якого щоранку біжиш до школи й куди повертаєшся. Там вільно дихається, там легко й радісно жити. І не важливо, чи буде це хатина в тайзі, шістнадцятиповерховий велетень на березі великої ріки або юрта в далекій тундрі.

Рідний край часто асоціюється з дорогим і милим серцю містечком, спогади про вулички й дворики якого занурюють в безтурботне дитинство. Це час мрій і фантазій, що пов’язаний з відчуттям абсолютного щастя.

Рідний край — це твоя батьківщина, твій рідний дім, де жила чи живе твоя сім’я. Це рідна природа, рідна земля — все те, що глибоко врізалося в пам’ять на все життя і зберігається в душі як найпотаємніше. Батьківщиною може бути все: будинок, вулиця, село, місто, країна. Однак це не тільки географічне положення, а більш широке поняття, що не обмежується власним будинком або певною територією. Народ, рідна мова, традиції, культура, рідна природа — це все те, що ми уявляємо, коли говоримо слово «Вітчизна». У будь-якому куточку рідного краю ти відчуваєш себе потрібним, адже тут тебе люблять та на тебе чекають. Тут тебе розуміють і ти можеш бути самим собою, що дуже цінно у наш час.

На мою думку, любити рідну землю означає ставитися до неї з повагою та побожною покорою. Кожна людина повинна не просто любити рідний край, знати його історію та поважати його культуру, а й бути готовою захистити його від ворогів. Майбутнє досить невизначено й не можна виключати ймовірність виникнення військового конфлікту. Тому священний обов’язок кожного свідомого громадянина України — встати на захист Вітчизни та не дати ворогові поневолити свій народ. В цьому і полягає справжня сутність патріотизму — бути вірним сином своєї країни, своєї Батьківщини.

З чого починається любов до рідного краю? Я вважаю, що витоки любові до рідної землі беруть свій початок від милування її мальовничими пейзажами, милими серцю краєвидами. Якщо людина не помічає краси рідного краю і не пишається його природою, вона не здатна любити Батьківщину — свою країну. Я в цьому твердо переконана.

Любов до рідного краю чиста, беззастережна й безкорислива. Вона не передбачає будь-яких умовностей і схожа в цьому на щирі почуття до матері, до своєї сім’ї. Адже ми не вибираємо батьків, але вважаємо їх найкращими, найдорожчими людьми в усьому світі.

Кожен громадянин зобов’язаний знати й поважати рідну мову своєї країни, адже це символ незалежності держави, його самобутності. Навіть ті люди, які з різних причин змушені щодня спілкуватися іноземною мовою, все одно повинні вільно володіти рідною мовою та не забувати її. Також важливо знати історію, культуру, звичаї та традиції своєї країни.

Батьківщину не вибирають, вона в нас одна-єдина. Любіть рідну землю — свій рідний край!

Мій рідний край — це Батьківщина

Рідний край. Батьківщина. Ці поняття для мене ідентичні. Можливо, це через те, що я народилася у мальовничому українському селі. Але це не важливо. Важливим є те, що я відчуваю до них.

Батьківщина зустрічала мене при народженні, супроводжувала в дитинстві, довго снилася ночами. Спогади про неї гріли мою душу, коли я «підкорювала» іншу країну. А нещодавно вона знову радо прийняла мене в свої обійми, так само як мама після повернення додому. Тому зараз у мене ці слова дуже чітко асоціюються з корінням… Так, я пустила коріння. Переїзд в іншу країну був схожий на пересадку рослини з обрубаним корінням, що не приживається в чужому ґрунті з іншим кліматом. Ти його поливаєш, удобрюєш — словом, створюєш умови, а воно, начебто, і не чахне, але і не цвіте. Це я зрозуміла після того, як репатріювалася. Крізь каміння, в посуху й спеку, але в звичній, рідній землі, насіння не тільки дає сходи, але й перетворюється на шикарні квітучі рослини.

На другому плані асоціацій знаходяться всі рідні (якщо вже навіть корінь у цих слів один) та близькі люди. Особливо, мама, тато та сестра. Мені пощастило — в нас у родині всі люблять та є улюбленими. А це означає, що емоції, породжувані спогадами про найрідніше, — найбільш зворушливі та ніжні.

Думки про рідний край непомітно торкаються струн мого серця і нагадують до болю знайому мелодію — пісню дитинства. Вона у всіх різна, але для всіх однаково важлива. Їх може бути декілька або навіть багато, а результат один — спливає яскрава картинка з твого минулого, тільки з її світлої частини. Я чомусь впевнена, що ці пісні нам нагадують лише про ті миттєвості, часи та події, від яких віє особливим теплом.

Від самого народження разом з мовою, теплом материнських рук, лісами й полями, запахами трав і сосен, піснями та казками ти вбираєш в себе всю красу почуттів і найкращих людських рис, а разом з нею — і сам дух народу, до якого ти належиш.

Попри нескінченні бої за свободу, постійний гніт чужоземних ідеологій, Україна зберегла свої звичаї, традиції, свій вольовий дух. «Втім, як і всі інші», – подумає дехто. Так, але зі своїми особливостями. Досі тут живуть веселі, добрі та щедрі люди з величезним фольклорним надбанням та пристрастями.

Привітність, чуйність, гостинність, щирість та широта душі — ті риси, які властиві практично всім жителям України. Так вважають численні туристи та інші гості нашої країни.

На мою думку, найкраще український характер демонструють народні танці під національні мелодії. Причому, вони не є застарілим та неактуальним явищем — без них не обходиться жодне сучасне свято будь-якого масштабу. Вони не залишать без уваги жодного з присутніх, кожного змусять відчути «своїм» на святковому заході та будь-кого «увіллють» у річку загальних веселощів.

Зрозуміло, все, про що йшлося вище, розкриває характер наших громадян лише з одного боку з їх безлічі, але становить основну відмінність у порівнянні з іншими націями. Тому до загального патріотичного відношення до своєї Вітчизни додається невимовна гордість за свій народ.

Я не можу сказати, що я не люблю інші країни — навпаки. Я люблю весь світ, просто Батьківщину — трішки більше! А хіба можна не любити свій рідний край, свою «колиску»? Адже саме слово «рідний» виключає таку можливість — все рідне є дорогим серцю та улюбленим! При згадці про рідний край моє єство переповнюється сплеском позитивних емоцій, душа рветься допомогти йому, а розум шукає всілякі можливості для цього.

Моя Батьківщина — це вічна радість мого серця! Люблячи свій рідний край, я завжди бажатиму для нього та його людей кращого життя, завжди прагнутиму поліпшити його. А значить, і весь світ! Адже все велике складається з малого.

Мій улюблений рідний край

Завжди легко писати про те місце, яке любиш, бо це викликає тільки найприємніші почуття. Можна описати улюблені місця, пам’ятні події, які там відбулися. Можна знову згадати й пережити все, що приносило тобі задоволення, і було цінне для тебе. Улюблений край для кожного, швидше за все, це те місце, де людина народилася та виросла, де гуляла у дитинстві, де ходила до школи, де зустріла перших друзів і перше кохання. Це те місце, де все відбувається вперше. Звичайно, можуть траплятися винятки. Але найчастіше саме рідний край є найулюбленішим.

Можна навіть сказати, що улюблений край не вибирають, тому що ти не можеш вибрати, де саме народитися. Як не можеш вибрати, любити або не любити свій рідний край. Швидше за все, ти буде його любити, тому що ця любов тобі передасться від твоїх предків, бабусь, дідусів, мам і тат.

Мій улюблений край завжди залишає тільки теплі спогади, і згадуються, найчастіше, тільки приємні моменти. Швидше за все, це властивість пам’яті, але причина не тільки в цьому. Поки ми маленькі й живемо з батьками, у нас не часто виникають серйозні проблеми. І навіть якщо вони виникають, то з їхнім вирішенням нам допомагають впоратися теж батьки. Напевно, саме тому з рідним краєм пов’язано стільки прекрасних спогадів, а все погане, що сталося, затуляється чимсь більш світлим.

Якщо у людини є її улюблений край, це значить, що в неї є місце, куди вона завжди може прийти та відчути себе, як вдома, тобто дуже комфортно, на своєму місці. Це почуття дуже важливе, воно дає впевненість у собі, в завтрашньому дні, воно вселяє оптимізм і найкращі сподівання. Напевно, саме тому люди, які втрачають свій будинок, переїжджають не по своїй волі в інше місце, відчувають себе такими розгубленими.

Мій улюблений край — це мій рідний край, місце, де я народився і де виріс. Мені це місце дуже дорого ще й тому, що там виросли мої батьки, там моя історія. Нехай ця історія ще й не дуже тривала, але це історія моєї сім’ї, і вона народилася і триває в моєму улюбленому краї. Це для мене дуже важливо, і все в моєму краї має для мене цінність, адже все це є частиною мене.

Коли я думаю про свій улюблений рідний край, мені хочеться зробити його ще краще, я хочу прищепити таку ж любов всім, хто вважає його своєю батьківщиною. Мені б хотілося, щоб кожен мешканець мого краю усвідомлював, що ця земля — це наша маленька батьківщина, тож якщо ми про неї не подбаємо, то не подбає ніхто. Це дуже важливо, тому що край сам по собі існувати не може, йому потрібна наша підтримка та увага. Ніхто, крім нас, більше не може цього йому дати.

Дивіться також:

Твір-опис рідного краю

Твір на тему «Батьківщина»

Твори на тему «Моя Батьківщина — Україна»

Твір про любов до Батьківщини, до своєї рідної землі

Твір на тему «Я люблю Батьківщину!»

Батьківщина в нас одна-єдина. Це соборна Україна!

Твір на тему «Батьківщину не вибирають»

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>