Твір на тему «Рідний край»

Мій рідний край

Рідний край — це рідна земля

Рідний край — це рідна земля, місце, де ти народився та пройшли твої дитячі роки. Це та вулиця, той будинок, з якого щоранку біжиш до школи й куди повертаєшся. Там вільно дихається, там легко й радісно жити. І не важливо, чи буде це хатина в тайзі, шістнадцятиповерховий велетень на березі великої ріки або юрта в далекій тундрі.

Рідний край часто асоціюється з дорогим і милим серцю містечком, спогади про вулички й дворики якого занурюють в безтурботне дитинство. Це час мрій і фантазій, що пов’язаний з відчуттям абсолютного щастя.

Рідний край — це твоя батьківщина, твій рідний дім, де жила чи живе твоя сім’я. Це рідна природа, рідна земля — все те, що глибоко врізалося в пам’ять на все життя і зберігається в душі як найпотаємніше. Батьківщиною може бути все: будинок, вулиця, село, місто, країна. Однак це не тільки географічне положення, а більш широке поняття, що не обмежується власним будинком або певною територією. Народ, рідна мова, традиції, культура, рідна природа — це все те, що ми уявляємо, коли говоримо слово «Вітчизна». У будь-якому куточку рідного краю ти відчуваєш себе потрібним, адже тут тебе люблять та на тебе чекають. Тут тебе розуміють і ти можеш бути самим собою, що дуже цінно у наш час.

На мою думку, любити рідну землю означає ставитися до неї з повагою та побожною покорою. Кожна людина повинна не просто любити рідний край, знати його історію та поважати його культуру, а й бути готовою захистити його від ворогів. Майбутнє досить невизначено й не можна виключати ймовірність виникнення військового конфлікту. Тому священний обов’язок кожного свідомого громадянина України — встати на захист Вітчизни та не дати ворогові поневолити свій народ. В цьому і полягає справжня сутність патріотизму — бути вірним сином своєї країни, своєї Батьківщини.

З чого починається любов до рідного краю? Я вважаю, що витоки любові до рідної землі беруть свій початок від милування її мальовничими пейзажами, милими серцю краєвидами. Якщо людина не помічає краси рідного краю і не пишається його природою, вона не здатна любити Батьківщину — свою країну. Я в цьому твердо переконана.

Любов до рідного краю чиста, беззастережна й безкорислива. Вона не передбачає будь-яких умовностей і схожа в цьому на щирі почуття до матері, до своєї сім’ї. Адже ми не вибираємо батьків, але вважаємо їх найкращими, найдорожчими людьми в усьому світі.

Кожен громадянин зобов’язаний знати й поважати рідну мову своєї країни, адже це символ незалежності держави, його самобутності. Навіть ті люди, які з різних причин змушені щодня спілкуватися іноземною мовою, все одно повинні вільно володіти рідною мовою та не забувати її. Також важливо знати історію, культуру, звичаї та традиції своєї країни.

Батьківщину не вибирають, вона в нас одна-єдина. Любіть рідну землю — свій рідний край!

Рідний край — це Батьківщина

Рідний край. Батьківщина. Ці поняття для мене ідентичні. Можливо, це через те, що я народилася у мальовничому українському селі. Але це не важливо. Важливим є те, що я відчуваю до них.

Батьківщина зустрічала мене при народженні, супроводжувала в дитинстві, довго снилася ночами. Спогади про неї гріли мою душу, коли я «підкорювала» іншу країну. А нещодавно вона знову радо прийняла мене в свої обійми, так само як мама після повернення додому. Тому зараз у мене ці слова дуже чітко асоціюються з корінням… Так, я пустила коріння. Переїзд в іншу країну був схожий на пересадку рослини з обрубаним корінням, що не приживається в чужому ґрунті з іншим кліматом. Ти його поливаєш, удобрюєш — словом, створюєш умови, а воно, начебто, і не чахне, але і не цвіте. Це я зрозуміла після того, як репатріювалася. Крізь каміння, в посуху й спеку, але в звичній, рідній землі, насіння не тільки дає сходи, але й перетворюється на шикарні квітучі рослини.

На другому плані асоціацій знаходяться всі рідні (якщо вже навіть корінь у цих слів один) та близькі люди. Особливо, мама, тато та сестра. Мені пощастило — в нас у родині всі люблять та є улюбленими. А це означає, що емоції, породжувані спогадами про найрідніше, — найбільш зворушливі та ніжні.

Думки про рідний край непомітно торкаються струн мого серця і нагадують до болю знайому мелодію — пісню дитинства. Вона у всіх різна, але для всіх однаково важлива. Їх може бути декілька або навіть багато, а результат один — спливає яскрава картинка з твого минулого, тільки з її світлої частини. Я чомусь впевнена, що ці пісні нам нагадують лише про ті миттєвості, часи та події, від яких віє особливим теплом.

Від самого народження разом з мовою, теплом материнських рук, лісами й полями, запахами трав і сосен, піснями та казками ти вбираєш в себе всю красу почуттів і найкращих людських рис, а разом з нею — і сам дух народу, до якого ти належиш.

Попри нескінченні бої за свободу, постійний гніт чужоземних ідеологій, Україна зберегла свої звичаї, традиції, свій вольовий дух. «Втім, як і всі інші», – подумає дехто. Так, але зі своїми особливостями. Досі тут живуть веселі, добрі та щедрі люди з величезним фольклорним надбанням та пристрастями.

Привітність, чуйність, гостинність, щирість та широта душі — ті риси, які властиві практично всім жителям України. Так вважають численні туристи та інші гості нашої країни.

На мою думку, найкраще український характер демонструють народні танці під національні мелодії. Причому, вони не є застарілим та неактуальним явищем — без них не обходиться жодне сучасне свято будь-якого масштабу. Вони не залишать без уваги жодного з присутніх, кожного змусять відчути «своїм» на святковому заході та будь-кого «увіллють» у річку загальних веселощів.

Зрозуміло, все, про що йшлося вище, розкриває характер наших громадян лише з одного боку з їх безлічі, але становить основну відмінність у порівнянні з іншими націями. Тому до загального патріотичного відношення до своєї Вітчизни додається невимовна гордість за свій народ.

Я не можу сказати, що я не люблю інші країни — навпаки. Я люблю весь світ, просто Батьківщину — трішки більше! А хіба можна не любити свій рідний край, свою «колиску»? Адже саме слово «рідний» виключає таку можливість — все рідне є дорогим серцю та улюбленим! При згадці про рідний край моє єство переповнюється сплеском позитивних емоцій, душа рветься допомогти йому, а розум шукає всілякі можливості для цього.

Моя Батьківщина — це вічна радість мого серця! Люблячи свій рідний край, я завжди бажатиму для нього та його людей кращого життя, завжди прагнутиму поліпшити його. А значить, і весь світ! Адже все велике складається з малого.

Дивіться також:

Твір-опис рідного краю

Твір на тему «Батьківщина»

Твори на тему «Моя Батьківщина — Україна»

Твір про любов до Батьківщини, до своєї рідної землі

Твір на тему «Я люблю Батьківщину!»

Батьківщина в нас одна-єдина. Це соборна Україна!

Твір на тему «Батьківщину не вибирають»

Загрузка...

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Загрузка...