Твір на тему «Школа»

Школа – осередок освіти, добра і гармонії

Школа

Що для кожного з нас означає слово «школа»? Для будівельника — це гордість за ще один вибудуваний будинок на користь людям, для вчителя — робота, для учня — місце, де він отримує знання. І абсолютно для всіх школа — це витік річки, довжина якої обчислюється не кілометрами, а роками життя, набутим досвідом, знаннями, уявленнями про хороше й погане. Річки, яка пов’язує десятки поколінь.

У школі багато разів можна почути слово «перший»: перший дзвінок, перший клас, перший підручник, перший вчитель, перші прочитані й написані слова, перші успіхи, перше кохання, перший бал. Це можна порівняти з підйомом по сходах. Кожну потрібно подолати. Стоячи внизу, думаєш, як багато ще потрібно пройти. Стоячи нагорі, міркуєш: як швидко пройдено цей шлях. А яким буде наступний?

На будь-якому шляху, особливо новому, незвіданому, необхідний надійний провідник. Ними для нас стають шкільні вчителі. Від того, якою буде наша перша вчителька, залежить, чи навчимося ми довіряти іншим педагогам. У неї особлива місія. Беручи нас, нетям, з батьківських рук, вона стає нам мамою в школі. Вона вчить нас не тільки писати та рахувати, але і допомагає зрозуміти, що таке дружба, сім’я, Батьківщина.

Кажуть, що школа — це навчальний заклад. Це, звичайно, так. Але не можна обмежуватися тільки цим сухим поняттям. Школа – це осередок освіти, добра та гармонії. Велику частину часу ми проводимо саме тут, спілкуємося один з одним, пізнаємо характери однокласників, вчимося жити з «йоржистими» та із задоволенням слідуємо за лідерами. Школа стає сім’єю, в якій у кожного свої обов’язки, сім’єю, яка допоможе в скрутну хвилину, сім’єю, яка завжди чекає своїх дорослих пташенят, що розлетілися хто куди.

Школа покликана вчити. Але вчити можна не тільки тому, як довести теорему Піфагора чи як писати твір-роздум. Вчити можна взаємодопомоги, терпіння, вибору майбутньої професії та подальшого життєвого шляху. Учитель теж даний нам згори, щоб вчити. Але він дається нам і для того, щоб навчитися бачити й розвивати в собі все найкраще, борючись і долаючи власні недоліки, що заважають рухатися вперед.

У першому класі ми вчимося жити в школі. А потім ми навіть не помічаємо, що школа вже давно живе в нас. Ми зростаємося з нею, стаємо єдиним цілим. Ми думаємо про школу, коли лягаємо спати та коли починаємо новий день.

Батьки питають нас, як справи, а ми розповідаємо, що сталося в школі. Вони навіть трохи заздрять нашим вчителям, тому, скільки місця вони займають у наших серцях. Волею-неволею і вони включаються в це життя, стають «частиною педагогічного процесу», як то кажуть у розумних книжках з педагогіки.

Швидко летять шкільні роки. Ось уже позаду перший клас, другий, п’ятий. Ось і випускні іспити позаду, і ми з двоїстим почуттям збираємося на випускний. Ми надзвичайно раді цій події, а в очах стоїть непідробний смуток. Школа позаду. Як швидко пройдено цей шлях!

Дивіться також:

Твір про школу. Текст-розповідь, есе

Поняття та значення слова «школа»

Роль школи в житті людини

Твір-розповідь про навчання

Твір-розповідь про перший клас

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>