Твір-розповідь про улюблену тварину — кота

Тема: «Мій домашній улюбленець — кіт»

Кіт — мій домашній улюбленецьУ нашому під’їзді вже кілька років живе вогненно-рудий кіт. Я дала йому кличку Рижик, хоча деякі сусіди звуть його Васьком.

У Рижика великі зелені очі, довгі білі вусики та пухнастий хвіст. Це дуже розумний і ласкавий кіт. Ще коли він був кошенятком, до нашого будинку часто під’їжджала машина, з якої продавали рибу. Маленький Рижик підбігав до машини першим і завжди отримував частування — свіжі сардельки.

Підростаючи, кіт запам’ятав всіх мешканців нашого під’їзду. Він знає, хто його пригостить, а від кого краще триматися подалі. З тими, хто його підгодовує, Рижик довірливо сідає в ліфт і проводжає до квартири. А потім стоїть біля дверей і жалібно нявкає, чекаючи чогось смачненького. Найбільше йому подобається молоко, смажена риба і сухий котячий корм.

Я завжди пригощаю Рижика, тому він лащиться до мене, просить, щоб я його гладила. Іноді він заходить до нас у квартиру, але через деякий час проситься, щоб його випустили. Волелюбна тварина!

Минулої зими, коли стояли сильні морози, Рижик зазвичай ночував у нас у квартирі. Він зручно розміщувався на килимку під теплою батареєю і солодко спав до настання ранку. А вранці після сніданку кіт завжди йшов у своїх справах на вулицю й повертався лише ввечері.

Я впевнена, що Рижик — незвичайний кіт. Він екстрасенс. Коли я беру його на руки, він ніжно муркоче і намагається робити мені котячий масаж. Це дуже приємно, я навіть відчуваю його цілющу енергію!

Я дуже люблю Рижика та сподіваюсь, що він по-котячому щасливий!

Твір про домашнього вихованця кота

Ще в глибокому дитинстві я мріяв про домашнього вихованця. Мені снилося, як вдома з’явилося забавне маленьке щеня або пухнастий маленький клубочок у вигляді кота.

Потім ми з мамою подивилися мультфільм про «Малюка та Карлсона», і тут уже моє бажання стало постійним і незнищенним.

Багато років я випрошував вихованця у батьків, і кожен раз натикався на відмову. Але я, як і раніше, хотів мати вдома справжнього живого пухнастого друга.

І, як в книжці, моє бажання раптом виповнилося. На день народження я відкрив двері своєї кімнати та побачив там… справжнього живого кошеня! Я не міг повірити своїм очам!

Спочатку всі лаялися на його появу в будинку. Мама — на те, що він постійно щось рве та дере меблі, тато — на те, що він гризе пульт від телевізора та спить на його улюбленому місці на дивані. Навіть я зрозумів, що кошеня — це не тільки жива іграшка, але і жива душа, а також джерело постійних проблем. Мені вставати — він написав у капцю, мені гуляти — він розірвав пухові рукавички, мені готувати уроки — він розлігся на столі, мені спати — а котяра вирішив пограти або понявчати.

Але з часом ми всі звикли до кота, а він — до нас. І з’ясувалося, що кіт — чудова істота! Мені він — друг для численних ігор. Мамі — помічник в прибиранні кухні: розлий там молоко, і кіт із задоволенням вилиже його, а заодно й протре всю підлогу. Татові — чудова грілка, вони із задоволенням дивляться футбол, тато дивиться, а кіт його гріє. І молодшому братику дісталася чудова нянька — кіт із задоволенням повзає з малюком по підлозі та бурчить і засинає в його обіймах, заколисуючи малюка своїм муркотінням.

Отже, тепер ми не мислимо життя без нашого улюбленого та потрібного кота!

Розповідь про мою улюблену тварину — кота Фантазера

В нашій квартирі вже кілька років живе кіт, і звуть його Фантазер. Ми його так назвали тому, що він весь час щось вигадує. Наприклад, намагається приміряти окуляри чи пригоститися морозивом. Іноді він тихенько катає м’яч, може, мріє футболістом стати?

Одного разу був такий випадок. Коту стало нудно, і він всіляко намагався пограти зі мною. Але мені було ніколи. Я займався своїми справами та на час забув про кота. У якийсь момент я почув неголосний дивний звук. Я визначив, що звук йде з балкона. Дивлюся, а мій кіт Фантазер щосили смикає колесо велосипеда (він підвішений на гачку). Колесо крутиться, а коту весело, він намагається крутити його ще швидше. Я порадів за свого Фантазера. Нудьгувати він не любить!

Твір-розповідь про кота Вітерця

У мене є кіт, якого я колись назвав Вітерцем. Мій кіт вміє милуватися своїм зображенням у дзеркалі, переглядати газети та посувати мишкою — комп’ютерною мишкою, яку я іноді втрачаю. А ще мій кіт вміє ховатися. Так сховається, що здається, не знайдеш його ніколи.

Одного разу так і сталося. Немає кота, і все! Куди дівся кіт? Ані в шафі, ані під ліжком, ані за шторами його немає. Я шукав кота в усіх кімнатах, і вже вирішив, що він перетворився на невидимку, тому я його не бачу. Але невидимка скоро знайшлася. У ляльковому ліжечку хтось виявив цікаву музичну іграшку й почав з нею грати. Хтось — це, звичайно, мій кіт Вітерець. Мабуть, спочатку він гарненько виспався в ляльковому ліжечку, а потім почав грати. Гарне заняття!

Твір-розповідь про кошенятка Мурчика

У сусідської кішки Ядвіги народилися кошенята. Одного кошеня ми взяли собі й назвали його Мурчик. Він сіро-рудий, трохи смугастий і в міру вгодований. Нявкати він вміє, але не дуже любить це робити. Мій кошеня спритний і любить всьому вчитися. А ще йому подобається підглядати за мною і повторювати мої дії.

Одного разу, коли батьків не було вдома, я вирішив заспівати одну пісню по-справжньому, як артист. Встав посередині кімнати та голосно заспівав, при цьому трохи диригував сам собі. Кошеня Мурчик швидко виліз з-під ліжка й став уважно дивитися на мене. Я дуже зрадів, коли у мене з’явився перший глядач. Коли я почав співати приспів у пісні, то Мурчик вирішив мені допомогти — став підспівувати, вірніше, нявкати. Пісня вийшла трохи не такою, як мені хотілося, проте дуже веселою!

Мій Мурчик — спритне та вертке кошенятко. Одного разу ми з ним пішли гуляти. Побачивши одне красиве дерево, Мурчик вирішив забратися на нього. Долізти до самого верху в нього не вийшло, він зупинився на одній товстій гілці. Підіймався Мурчик бадьоро й весело. А ось злазити не захотів. Чи то трохи злякався, чи то дерево сподобалося. Я не знав, як повернути кошеня на землю. До дерева підійшла якась собака, довго дивилася вгору, а потім пішла. Підлітали до дерева ворони. Котик їх бачив, але не зрушив з місця.

Але потім Мурчик все-таки зліз. З пташиного ринку, що знаходиться від нас неподалік, долинув гучний крик півня. Почувши його, кошенятко швидко злізло з дерева. Давно треба було півню покричати!

Дивіться також:

Моя улюблена тварина — кішка. Твори та розповіді

Твір «Моя улюблена тварина — собака»

Твір-розповідь про хом’яка — мою улюблену домашню тварину

Твір на тему «Моя улюблена тварина — кінь»

Твір на тему «Зоопарк»

Загрузка...

1 Комментарий “Твір-розповідь про улюблену тварину — кота

  1. Дария сказал:

    Чудовий приклад того, як любов до звірів іноді цілком справедливо може перевищувати любов до людей.

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Загрузка...