Твір на тему «Сніговик»

Як ми ліпили сніговика

Сніговик

Одного разу вночі випав сніг. Я виглянув вранці у вікно та ахнув. Ще вчора навколо все було сірим і брудним, а зараз біле покривало іскриться і радує око. Моїй радості не було меж, адже сьогодні субота, можна відразу після сніданку збирати хлопців і йти ліпити сніговика.

Я швидко вмився, поснідав і почав дзвонити друзям. За півгодини всі вже були на вулиці. Зібралася непогана компанія з п’яти осіб. Я виніс старе відро, Сашко взяв бабусин шарф, а Сергійко на кухні у мами роздобув морквину. Ми трохи посперечалися, кого будемо ліпити — сніговика чи снігову бабу. Потім, вирішили, що це несуттєво й взялися до роботи.

Спочатку ми сформували зі снігу найбільшу нижню кулю. Вона вийшла майже ідеальної круглої форми. Потім стали катати середню. У міру того, як ми катали грудки, снігу навколо ставало все менше, стала проглядатися земля. Не дивно, адже це перший сніг. Щоб затягнути середню кулю на велику, нам знадобилося взятися за неї втрьох. Поки ми її встановлювали, маленька Марійка робила голову. Вона принесла її нам, і ми допомогли їй піднятися, щоб Марійка могла власноруч її приліпити.

Це тільки півсправи. Потім з боків у сніговика з’явилися руки-палки, а на голову ми наділи принесене мною старе відро. Вставили очі-камінці, ніс-морквину й зробили усмішку з дрібних каменів. Після пов’язали на шию шарф. Сніговик вийшов — диво, але все одно чогось не вистачало. Марійка пошарила в кишенях і знайшла там три ґудзики. Ми дуже зраділи цій знахідці. Так на грудях у сніговика з’явилися красиві різнокольорові ґудзики.

Моя мама побачила нашого сніговика в вікно та вийшла у двір, щоб краще його роздивитися. Вона сказала, що він вийшов точнісінько як в казках. Ми з хлопцями дуже пишалися собою. А мама сказала, що ми заслужили смачне частування, і покликала нас пити чай з пирогом, який вона встигла спекти, поки ми працювали.

Це був відмінний день, який я провів з друзями. Наш сніговик простояв довго та всім дуже подобався. Взагалі, робити щось разом дуже приємно й весело.

Наш сніговик

Чудовим зимовим днем ​​я вирішив зліпити сніговика. Покликав свого друга Артема та його сестру, Оленку. Ліплення сніговика — справа весела та цікава. Ніколи не знаєш, який він у тебе вийде. Може вийти гарний, рівний, з милою посмішкою, а може — кривобокий, сумний, з непривабливим відром на голові. Ми відразу вирішили, що наш сніговик повинен вийти охайним і веселим.

Ми заздалегідь приготували гарне відерце на голову, мітлу; інструментом нашим була лопатка. Лопаткою найкраще працював Артем, він тихенько постукував по сніговику, де треба — додавав снігу, зрізав зайве. Насамперед ми зробили велику сніжну кулю, потім другу — трохи менше. Третя куля вдалася найменшою, так і повинно було бути — адже це голова, а вона набагато менше тулуба. Приробили сніговику очі, ніс, рот і дві руки з боків. А інакше чим він триматиме мітлу? Вигадали й те, що сніговик повинен посміхатися. Нам сумний ні до чого. Мітлу сніговику вручив я особисто, нікому не доручив цю важливу справу. Мітла — предмет великий, тож треба, щоб він з рук не випадав. У якийсь момент Оленка збігала додому та принесла морквину, саме морквина — найкращий ніс для сніговика. Ніс-ґудзик довелося прибрати. Поралися ми зі сніговиком довго, але анітрохи не замерзли, бо одягнені були тепло та постійно рухалися.

Сніговик вдався на славу! І нічого, що дно у відерця трохи відійшло, так навіть гарніше! Всі в нашому дворі оцінили наші старання та сказали, що їм наш сніговик дуже сподобався.

Дивіться також:

Твір про снігову бабу

Твір «Зимові розваги»

Твір «Чому я люблю зиму?»

Твір на тему «Сніжинки»

Твір «Перший сніг»

Твори про зиму та розповіді на тему «Зима»

Твір «Зима-чарівниця»

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>