Цікаві факти з біографії Марка Твена

загрузка...

Біографія Марка Твена

Дитинство на річці Міссісіпі

30 листопада 1835 року в маленькому містечку Флорида штату Міссурі з’явився на світ Марк Твен. Народився він Семюелем Ленгхорном Клеменсом у родині судді Джона Маршалла Клеменса. Псевдонім узяв пізніше, коли став писати нотатки в каліфорнійські газети. Сім’я Сема переїхала до містечка Ганнібал на Міссісіпі, коли хлопчикові було чотири рочки.

Велика річка Міссісіпі була роздоллям для хлопчаків-шалапутів. Можна було перетинати річку вплав і на плотах, ховатися на островах і грати там у розбійників, тертися поруч з різношерстим річковим людом і підслуховувати його розмови. Це на річці Твен навчився віртуозно лаятися та плести байки. Але щоб пуститися в пригоди на річці, потрібно бути хитромудрим і зухвалим, як Том Сойєр, і вільним, як Гек Фінн, тобто бути справжнім хлопчиськом. Семюел Клеменс їм був і залишався до самої смерті. За цей завзятий і часто задерикуватий хлоп’ячий дух його дружина Олівія прозвала його «молодь».

Американський вандал в Європі

Коли, вже бувши журналістом, він відправився в 1867 році з групою американців у розважальний вояж до Європи та на Святу Землю, то писав про свої враження в стилі бешкетника Тома Сойєра. Подібного авторського огляду література про подорожі ще не бачила. Він деякий час був найбільш продаваним в Америці твором поряд з Біблією. У своєму творінні «Простаки за кордоном, або Шлях нових паломників», написаному в 1869 році, Твен відверто знущається з путівників того часу (та й нашого теж) з їхніми списками пам’яток і підлеслевим ставленням до «старовини».

Американський вандал в Європі, як назве сам себе Твен, висміює всі основні туристичні кліше. Він змушує замовкнути гондольєра, тому що не може виносити його жахливого співу. Він називає Святу Софію «самим іржавим, найбруднішим сараєм в язичництві». Письменник радіє тому, що в Одесі майже немає пам’яток і просто йде гуляти, насолоджуючись повною ілюзією американського міста. Це тривало до тих тільки пір, поки він не натикається на церкву, схожу на перевернуту ріпу, та кучера в чомусь, схожому на жіночу нижню спідницю. І міраж Америки розсіюється. Він пише про зустріч американців з російською імператорською сім’єю в Ялті, захоплюючись простою манерою спілкування царських осіб, і завершує свою промову словами: «…І потім вони продовжили рахувати ложки».

Письменницький дар від Бога

Той самий шалений антиєвропеєць написав художню біографію Жанни Д’Арк (яку наприкінці життя вважав своїм найкращим романом), детально займався спадщиною Шекспіра (і висловлював сумніви в його авторстві) та дуже пишався ступенем доктора літератури, присвоєним йому Оксфордським університетом у 1907 році. Твен не отримав не тільки університетського, але навіть і середньої освіти. Він був змушений вийти на роботу в 11 років після смерті свого батька, але все життя займався самоосвітою. Працюючи складачем у друкарнях Нью-Йорка й Сент-Луїса та журналістом у Каліфорнії, він багато читав у публічних бібліотеках. Освоюючи академічні знання самостійно, ремеслам Твен навчався у наставників — він був підмайстром типографського складача в місцевій газеті та учнем «дитинчам» лоцмана Хораса Биксби. Пізніше він стане завсідником у лабораторії свого друга Ніколи Тесла.

Сем Клеменс з дитинства мріяв стати лоцманом пароплава, про це мріяли всі хлопчаки, що жили на річці. Марк Твен хотів би все життя водити пароплав річкою Міссісіпі, адже це заняття дуже відповідало його натурі. В ті часи лоцман був аналогом сучасної рок-зірки — це була професія для людей зі стилем і харизмою. Саме такий був Твен. Однак судноплавство на Міссісіпі було тимчасово зупинено в ході Громадянської війни, тож Твен повернувся до журналістики. Але перед тим він спробував щастя на золотих і срібних копальнях Невади. Крім того, якийсь час займався спекулятивними операціями з нерухомістю, відвідував мормонів в Солт-Лейк-Сіті, відвідував Гаваї. Все це він описав у романі 1872 року «Без нічого».

Харизма та почуття стилю Марка Твена

Харизма Твена розкрилася не тільки в його іскрометних оповіданнях, але й у публічних лекціях, які він читав по всьому світу. І це зовсім не були академічні лекції. Скоріше їх можна було назвати гумористичними монологами. Твен був неймовірно популярний у публіки. Він періодично розорявся на різних фінансових авантюрах на кшталт інвестицій у друкарський верстат новаторської конструкції, але відновлював справи, коли їздив світом як стендап-комік.

Почуття стилю ніколи не залишало Твена. Але свій унікальний стиль в одязі він винайшов, прийшовши взимку 1906 року до бібліотеки Конгресу на слухання з авторського права в білому костюмі, білій сорочці з білою краваткою та в білих черевиках. Взимку було заведено носити чорні костюми, тому конгресмени оніміли від подиву. Білий костюм Твена став мемом: серед іншого газетярі писали, що конгресменам не завадила б бездоганна незаплямованість твеновського наряду. Сам Твен створив для себе ще один мем — комету Галлея. Він народився, коли вона пролітала повз Землю, та передбачив, що помре, коли вона повернеться. І це пророцтво в дусі Тома Сойєра збулося.



Особисте життя письменника

Твен дуже любив свою дружину Олівію Ленгдон. Він закохався в неї під час того самого розважального паломництва. Але самої її, дівчини з нью-йоркського вищого світу, на кораблі не було. Там був її брат Чарльз, який показав Твену фотографію своєї сестри. Твену цього було досить. Він домігся руки Олівії попри заперечення її батька, який вважав шлюб з Твеном мезальянсом.

У Олівії та Семюела було три дочки. Дружина й улюблена старша дочка Сьюзі були музами письменника. Вважається, що Сьюзі була прототипом твеновської Жанни Д’Арк. Твен дуже важко переніс смерть Сьюзі від менінгіту в 1896 році та смерть дружини в 1904 році. А в 1909 померла його молодша дочка Джин, яка страждала на епілепсію. Із середньою дочкою Кларою у нього були настільки напружені відносини, що лікарі заборонили їм спілкуватися.

Починаючи з 1905 року, Твен збирає навколо себе клуб юних прихильниць — дівчаток від 10 до 16 років, яких він називав ангельськими рибками, а сам клуб, відповідно, «мій акваріумний клуб». Він вів з дівчатками листування та брав їх до себе додому. Можливо, так він компенсував свою тугу за двома улюбленими жінками-музами та підтримував у собі вогник отроцтва — справжнього віку своєї душі.

Внесок Марка Твена в світову літературу

Марк Твен народився та провів дитинство на кордоні Півночі й Півдня. Південець, він став частиною еліти Нової Англії та все життя переміщався між різними світами. У його батьків були раби — хатні працівники, але сам він зневажав рабство та взагалі експлуатацію людей. Відносини між волоцюгою Геком Фінном і рабом Джимом стануть серцем «Пригод Гекльберрі Фінна», з яких вийшла, за словами Хемінгуея, вся подальша американська література. Твена називали Лінкольном американської літератури не тільки за новаторське бачення Америки, але й за гуманізм.

Ми любимо Марка Твена за неповторне почуття гумору, гострий погляд соціального критика та чуйність до життя в різних її проявах. У 2010 році — через 100 років після його смерті — була опублікована «Автобіографія» Твена без купюр, згідно із заповітом письменника. Цей текст він диктував, а не писав, тому він справляє неоднозначне враження. А ось «Моє життя на Міссісіпі» готує читачеві безперечне задоволення. Це насолода від глибокого занурення в світ втілених фантазій та світ великої ріки, звідки родом Марк Твен.

Читайте також:

Закон Тома Сойєра: як його відкрив герой роману Марка Твена

Характеристика Тома Сойєра

Ответить

Ваш адрес email не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>