Твір-опис «Вид з мого вікна»

Вид за моїм вікном

Вид з мого вікна

Вікно моєї кімнати дивиться на схід. Тому з самого раннього ранку в нього заглядає сонце. Коли я прокидаюся, то перше, що бачу, це сонячні відблиски на стелі та стінах. Так приємно ще трохи полежати під теплою ковдрою, подумати про справи, які принесе сьогоднішній день, помилуватися на пилинки, що кружляють у тонкому сонячному промінні. Я встаю, потягуюся та, не поспішаючи, підходжу до вікна — за ним цілий світ. Вид з мого вікна відповідає висоті пташиного польоту.

На блакитному нескінченному простирадлі неба подекуди видно білясті латочки хмар. Лінії горизонту не видно, місто простягається на багато кілометрів. Десь вдалині димлять заводські труби, золоті куполи церков прикрашають місто, надають йому урочистий і святковий вигляд.

Мені пощастило, сусідні будинки розташувалися вдалині від мого та не загороджують міського пейзажу, а з вікон відкривається дивовижний вид на сквер. Йому лише чотири роки, тому тут немає вікових дерев. Через ставок перекинутий невеличкий місток. Навколо зеленіють доглянуті газони. Асфальтова прогулянкова доріжка пролягає навколо ставка повз блакитних лавок. По всій території розставлені ліхтарі, нагадуючи своєю формою старовинні газові дев’ятнадцятого століття.

Що я бачу зі свого вікна?

Я завжди бачу зі свого вікна сквер. У ньому багатолюдно як у будні, так і у вихідні дні. Для всіх тут знайдеться куточок, щоб приємно провести час. Велосипедна доріжка петляє навколо дитячих майданчиків з гірками й гойдалками, де постійно дзвенить сміх невгамовної, щасливою дітвори. Старші хлопці вправляються в катанні на роликах і скейтбордах. Молоді мами везуть на прогулянку своїх малюків у колясках. Люди похилого віку неспішно прогулюються навколо ставка, розмовляють або кидають шматочки хліба в воду, підгодовуючи качок. Для охочих зберегти спортивну форму організовані спеціальні спортивні майданчики з тренажерами. Ще є майданчик для собак, де господарі тренують своїх улюбленців.

Коли випадає час, я теж гуляю в цьому сквері. А якщо не вдається, то в перервах між заняттями милуюся їм з вікна. Іноді повз пролітає санітарний вертоліт. Він злітає з майданчика, що знаходиться неподалік від лікарні. Тоді я думаю про те, що лікарі поспішають до когось на допомогу та бажаю їм удачі.

Вид з мого вікна постійно змінюється. Все залежить від погоди та пори року. Незмінним залишається лише те, що там, унизу, у світлий час завжди багато людей. Вони водять машини, поспішають по своїх справах, працюють, вчаться, відпочивають. І я розумію, що не самотній у цьому величезному світі.

Інші твори:

Твір на тему «Осінь за вікном»

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>