Я вважаю зиму дивною порою року. Саме коли випадає сніг, настає пора чарівництва. Матінка-зима поспішає здивувати нас своїми витівками. Лише за одну ніч морозець вміло розмалював моє вікно химерними візерунками. Як стало красиво! Хіба це не диво?!
За вікном тихенько падають з неба невагомі пухнасті сніжинки. Перш ніж впасти, вони довго кружляють у повітрі. Всі дерева вкриті блискучим інеєм, наче сріблом, і виглядають дуже урочисто.
Я виходжу на вулицю і мені здається, що я потрапив у фантастичну казку. Дивовижна краса! Немов наше місто відвідав чарівник, який за помахом своє чарівної палички разом перетворив його у казковий світ. Сніг іскриться на сонці, немов розсипи дорогоцінних каменів — діамантів. А тоненькі гілочки дерев і кущів блищать, як натуральний гірський кришталь. Сніг, що огорнув землю, чистий-пречистий та сліпуче білий. Але варто взяти його в руки, як він у ту ж мить тане, повертаючи нас у реальність. Що ж, витівки красуні-зими можна лише споглядати. Не дарма її прозвали чарівницею!
Мені дуже подобається неспішно прогулюватися зимовим парком. Важко описати словами красу вкритої снігом природи! Я милуюся навколишньою картиною зимового пейзажу та мрію про щось своє.
Попри чарівну красу парку, мені стає трохи сумно. Образи навколо хмурніють і в темряві стають ледь помітними. Взимку сонце так швидко сідає, що ось уже пора йти додому. А хочеться ще гуляти…
Тепер буду з нетерпінням чекати наступного дня, щоб знову вирушити в гості до чарівниці-зими.
Інші твори на цю тему:
Природа взимку. Міні-твори, речення, 2-3-4-5 класи
Короткий твір-розповідь про зиму, 3-4 клас
Розповіді про зиму та твори на тему «Зима»