Якщо ви отримали завдання вигадати, тобто придумати власне продовження твору «Полліанна» Е. Портер або сюжет про пригоди Полліанни в наші дні, вам допоможе нижченаведений текст, який являє собою один з варіантів такого твору-розповіді.
Сюжет про пригоди Полліанни в наші дні
Коли Полліанна стала дорослою дівчиною, вона зберегла всі ті позитивні риси характеру, які були їй притаманні у дитинстві й підлітковому віці. Вона залишилася доброю, чуйною, доброзичливою людиною. Дівчина з великим терпінням ставилася до інших та завжди знаходила привід для посмішки.
Коли Полліанна закінчувала навчання, вона вже розуміла, що її покликання — допомога людям, передусім, нужденним, тим, хто потрапив у складні життєві обставини. Тому дівчина пішла працювати соціальним робітником — волонтером у будинок пристарілих. Щодня вона допомагала стареньким у побуті, читала їм книжки, надавала моральну підтримку хворим і немічним.
Так минуло ще п’ять років. За цей час Полліанна зустріла свого майбутнього чоловіка, покохала його та вийшла за нього заміж. Незабаром в них народилися двоє діток — хлопчик і дівчинка. Ставши матір’ю, молода жінка зрозуміла, що діти — найбільше щастя у її житті. Водночас їй було дуже сумно від усвідомлення того факту, що не всі дітки мають рідних батьків, деякі з них змушені жити у дитячому будинку.
Тоді в Полліанни з’явилася блискуча ідея — заснувати великий дитячий будинок сімейного типу. Жінка поділилася своєю думкою з коханим чоловіком — і він з радістю її підтримав.
Дитячий будинок сімейного типу Полліанни та її чоловіка був найбільшим у країні. Жінка переймалася долею всіх своїх прийомних синів і дочок, піклуючись про них, як про своїх рідних дітей. Щойно вона дізнавалася, що у будь-якому куточку країни хтось кинув немовля, як виїжджала за малюком і всиновлювала його.
Так Полліанна знайшла своє справжнє життєве покликання — творити добро, а саме: бути матір’ю знедоленим діткам, виховувати їх, дарувати їм свою материнську любов і турботу.
Перегляньте також: