Твір «Золота доба давньоримської літератури»

загрузка...

Золота доба давньоримської літератури

«Золотою добою», тобто «золотим століттям» давньоримської літератури називають I ст. до н. е.

До цього часу відносяться вищі досягнення в області поезії (Катулл, Вергілій, Овідій, Горацій) і прози (Цицерон, Юлій Цезар), формування «золотої латині».

Поезія

Неотерики (від лат. юнацький, молодий) — найбільш помітна поетична група на чолі з Гаєм Валерієм Катуллом. Неотерики, з підозрою ставлячись до встановлення одноосібної влади Юлія Цезаря, пішли у сферу інтимних почуттів. Від великих епічних жанрів вони перейшли до малих форм поезії — епіліїв (малих епічних поем), елегій, епіграм.

Катулл

Зберігся збірник Катулла (бл. 87 — 54 до н. е) з 16 віршів, де він постає, перш за все, як лірик, що оспівує свою кохану Клодію під ім’ям Лесбія, чим нагадує про Сапфо:

«Будемо, Лесбія, жити, поки живі,
І любити, поки любить душа;
Старих пліткарів ремство буркотливе
Нехай не варто для нас ні гроша».

«Вірші про Лесбію» у перекладі А. Фета  розповідають про всі перипетії любовного почуття поета, про зближення й сварки закоханих. Але у своїх епіграмах, спрямованих проти Юлія Цезаря та його прихильників, Катулл може проявити високу громадянськість, бути до непристойності різким (він використовує засіб інвективи — лат. «лайлива мова»).

Лукрецій

До цього ж періоду відноситься філософська поема Тіта Лукреція Кара (бл. 94 — 55 до н. е.) «Про природу речей», в якій висловлюється матеріалістична філософія грецького мислителя Епікура (IV — III ст. до н. е.). Лукрецій впевнений, що знання природи речей позбавляє людину від забобонів і страху смерті. Тому він у перших двох книгах поеми викладає вчення про атоми, з яких складається світ, за поданнями Демокріта й Епікура. А далі докладно оповідає про астрономію, геологію, історію людської культури.

Лукрецій виділяє в ній кам’яне, бронзове, залізне століття, що підтвердили археологи XIX ст., взявши у поета ці назви для наукового позначення віх розвитку людства. Поема написана гекзаметром, що зближує її з поемами Гесіода, але в порівнянні з ними вона демонструє величезний прогрес у людських знаннях.

Вергілій

Вищим досягненням в області поезії в «століття Августа» (друга половина I ст. до н. е.) стала творчість Публія Вергілія Марона (70-19 до н. е.).

Буколіки

Збірник «Буколіки» включає еклоги — пастуші вірші, що складаються з діалогів пастухів, викладених гекзаметром.

«Буколіки» Вергілія написані під впливом давньогрецького поета, творця цього жанру. Особливо значущою пізніше виявилася четверта еклога, що в середні віки розглядалася як прогноз пришестя Ісуса Христа. Тому Вергілія вважали одним з предтеч Христа (ось чому в «Божественній комедії» Данте Вергілій супроводжує поета в його подорожі не тільки Адом, але й Чистилищем, розлучаючись з ним у земному раю).



Саме «Буколіки» принесли Вергілію популярність. Він став керівником літературного гуртка, який опікував Меценат — знатний і багатий прихильник Октавіана — майбутнього імператора Августа.

Георгики

«Георгики» — дидактична поема про працю хлібороба, написана в тридцяті роки до н. е. За своїм характером і формою (використання гекзаметра тощо) вона нагадує «Труди й дні» Гесіода. Ідеал Вергілія, втілений у поемі, патріархальний, пов’язаний з сільським, а не міським життям.

Енеїда

«Енеїда» — найбільший твір Вергілія і, в певному сенсі, всієї давньоримської літератури. Вона писалася протягом ряду років і була закінчена поетом у рік його смерті. Взявши за зразок «Іліаду» й «Одіссею» Гомера, Вергілій як героя обирає не одного з греків, а їхнього противника — троянця Енея. Після розгрому Трої він, подібно Одіссею, подорожує і знаходить притулок в Італії. Використання цього міфу мало політичний характер. Імператор Август виводив свій рід від сина Енея Іула. При всій схожості з гомерівським епосом «Енеїда» — авторський твір. Він відбивається в композиції (розважливе введення вставних епілія, свого роду віршованих новел), у відпрацьованості гекзаметра, появі психологічного мотивування поведінки героїв (особливо в описі любові до Енея та загибелі Дідони, карфагенської цариці).

Протягом багатьох століть «Енеїда» була зразком для наслідування в області епічної поезії.

Горацій

У гурток, якому надавав заступництво Меценат, входив і інший великий поет Стародавнього Риму — Квінт Горацій Флакк (65 — 8 до н. е.). Вперше Горацій звернув на себе увагу еподами, створеними в наслідування Архилоху. Епод — твір, складений у переміжному ритмі (наприклад, з чергуванням дактилічних і ямбічних диметрів). У Горація це вірші, присвячені сучасності, в яких можна зустріти як вихваляння (Мецената, Августа), так і різку критику (наприклад, вільновідпущеників, що опинилися при владі завдяки хитрості). За збіркою з 17 еподів було дві книги сатир, написаних гекзаметром.

У сатирах не тільки критикуються різні пороки, що вразили римське суспільство: жадібність і заздрість, марнотратство й владолюбство. Але і затверджується авторський ідеал: занурення у приватне життя, спілкування з природою, яке не можна знайти в місті, патріархальний уклад.

Оди

У 23 — 13 рр. до н. е. виходять чотири книги «Од» Горація. В останній книзі, підкоряючись імператору Августу, поет оспівав подвиги 56 пасинків — Тиберія та Друза. В одах використано 12 розмірів, запозичених поетом у Алкея, Сапфо, Анакреонта та інших давньогрецьких ліриків.

Оди побудовані як звернення — до людини, Музи, якогось предмету. Вони принесли Горацію найбільшу славу у віках, особливо тридцята ода з третьої книги — «До Мельпомени». Вже Овідій у фіналі «Метаморфоз» викладає ті ж думки дуже близько до тексту Горація. Перші слова цієї оди —«Я пам’ятник спорудив» — О. С. Пушкін обрав епіграфом до свого «Пам’ятника». Нагадаємо, що джерелом для Горація була елегія Феогнида, адресована Кірні. Але є й більш древній прообраз цієї оди — староєгипетський вірш «Похвала переписувачам», звідки до Горація прийшов образ пірамід: творчість зберігає пам’ять про поета міцніше пірамід.

Про мистецтво поезії

З послань Горація, написаних гекзаметром, особливо важливо останнє — «Послання до Пизонів», інакше зване «Про мистецтво поезії». Там викладена нормативна поетика Горація, що зіграла значну роль при розробці поетики класицизму. Горацій вимагає дотримуватися єдності форми й змісту, простоти й цілісності обраного стилю, який не можна змішувати з іншими стилями, ставить до поета вимогу високого професіоналізму.

Овідій

Про любов і пристрасть

Публій Овідій Назон (бл. 43 до н. е. — 18 н. е.) прославився своєю збіркою «Любовні елегії», де наслідував римських поетів Катулла, Тибулла, Проперція та інших. Героїня елегій, ім’я якої Корінна, як у давньогрецької поетеси, що перемагала на поетичних змаганнях самого Пиндара, чиєю наставницею вона була, відрізняється від Лесбії Катулла повною відсутністю індивідуальних рис.

З властивим йому поетичним блиском, але холодно й часом іронічно Овідій описує «науку пристрасті». Він продовжив цю тему в пародійно-дидактичних поемах «Наука кохання» та «Ліки проти кохання». Зовсім іншим, щирим тоном відзначені останні твори Овідія, написані на засланні, куди його відправив імператор Август, — «Скорботні елегії» та «Листи з Понта».

Метаморфози

Найвидатніший твір Овідія — поема в 15 книгах «Метаморфози». Овідій обрав мотив перетворень, який він простежив у міфах про богів і героїв — від виникнення космосу з хаосу до перетворення Юлія Цезаря на зірку. Він ґрунтувався на уявленні про переселення душ — метемпсихозі, що йшло від Піфагора. Пісні поеми викладали міфи про перетворення Нарциса на квітку, статую Пігмаліона Галатею на живу жінку тощо.



Ці твори стали джерелом для натхнення багатьох письменників, художників, композиторів наступних епох. Овідій, що виокремив з міфів ідею мінливості, як би передбачив настання нової — перехідної — фази в розвитку культури. Ця фаза була відзначена втратою стабільності як у реальності, так і у відчуттях людей.

Проза

Цезар

Гай Юлій Цезар (102 або 100 — 44 до н. е.) — видатний політичний діяч і полководець Стародавнього Риму, що першим отримав від сенату титул імператора. Він є одним з основоположників латинської літературної прозової мови. Його «Записки про галльську війну» (52 — 51 рр. до н. е.) та «Записки про громадянську війну» (44 р. до н. е.) — чудові пам’ятники простого й благородного літературного стилю. Його трагедія «Едіп» і ряд інших творів (памфлети, поема «Шлях», листи, мови, афоризми, трактат «Про аналогії», присвячений Цицерону» тощо) до нас не дійшли.

Цицерон

Марк Туллій Цицерон (106 — 43 до н. е.) — найбільший оратор давнини. До нас дійшли 58 промов Цицерона (і уривки з ще 17 промов), трактати й діалоги філософського, дидактичного, політичного змісту, близько 900 листів. Особливе значення мають його роботи з ораторського мистецтва, де систематично викладені основи риторики.

Інші твори:

Твір «Антична література — колиска європейської літератури»

Твір-роздум на тему «Поезія»

Ответить

Ваш адрес email не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>