Твір «Зима-чарівниця»

загрузка...

Зима-чарівниця

Зима — дивовижна пора року. Сховавшись під білу ковдру, природа, немов у казці, занурилася в довгий, глибокий сон. Зима-чарівниця зачарувала, приворожила ліс.

Всі дерева тягнуть до сизого неба оголені кришталеві гілки. Тільки ялини й сосни стоять зелені, так й дуб ще не скинув свого літнього вбрання. Листя його лише пожовкло та потемніло. Нижні гілки дуба шатром розкинулися над галявиною. Сніг набився в глибокі зморшки кори. Товстий стовбур наче прошитий срібними нитками.

Здалеку здається, що це стоїть відважний богатир в бронзовій кольчузі, всесильний страж лісу. Інші дерева шанобливо розступилися, щоб дати старшому побратимові розвернутися в могутній силі. Налетить зимовий вітер, задзвенить бронзовим листям величезний дуб, але не схилиться навіть перед найсильнішою бурею.

Взимку знайомі пейзажі по-новому розцвічує сніг. В сутінках він синій, а під сріблястими променями місяця світиться загадковим блиском й грає різнобарвними іскорками. На світанку сніг рожевіє від червоної зорі. І навіть звичні лісові барви поруч з мінливою сніжною білизною виглядають інакше.

Зима буває різною. Тільки придивитися треба. Вона і холодна, і з відлигою, хуртовинна і з капежем, сніжна та з сонцем. Зимовий день буває то тихий, морозний і сонячний, то похмурий і туманний, то з завиванням холодного вітру і сніжною хуртовиною. А який чудовий зимовий ранок — нечутній, з морозом, сонцем та іскристим снігом. І вечір такий довгий, замислений. Природа ніби чекає настання чарівної казки — коли приходить Зима-чарівниця.

Розповідь про Зиму-чарівницю

Сьогодні вранці я прокинулася раніше, ніж потрібно було, щоб збиратися до школи. Було ще темно на вулиці. Підійшла до вікна, а там йде сніг. Великі пухнасті сніжинки летять, ніби величезні білі мухи. Або ніби шматки білої вати падають з неба. Ось таке враження на мене справило настання зими.

Коли я вийшла на вулицю, то помітила, що бруд під ногами підмерз і вкрився скоринкою криги. Вчора ще ми місили черевиками осінню сльоту, провалювалися в калюжі. А сьогодні стало так зручно й легко бігти до школи рівненькою доріжкою! Сніг на моїх очах переховував дорогу, робив її білою та ошатною. Це все Зима-чарівниця, Сніжна королева, чаклувала над землею з самого ранку. Білий, напевно, улюблений колір цієї чаклунки.

А білі мухи все падали мені на шапочку. І зовсім танули, тому мої червона шапочка та синє пальто теж швидко стали білими. Довелося в школі довго обтрушуватись. Білі гірки швидко виростали під парканами та біля стін будинків. Ніби прийшла Зима-чарівниця, махнула рукавом, і все навколо змінилося. Напевно, через тиждень-другий навкруги лежатимуть справжні замети, нагадуючи ведмежі барлоги.

Сьогодні ввечері, коли нападає трохи більше снігу, я вийду на вулицю. Хочу зліпити з сестрою сніговика та увіткнути йому морквину замість носа. Напевно, там кидатимуться сніжками пустотливі хлопчаки. Це те, що мені взимку завжди сильно набридає. Але я теж добре вмію кидати сніжки та дам їм відсіч, якщо буде потрібно.

Перегляньте також:

Природа взимку: міні-твори, речення, 2-3-4-5 класи

Розповіді про зиму та твори на тему «Зима»

Твір «Витівки зими»

Ответить

Ваш адрес email не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>