Твір «Краса людини»

Духовна краса всередині

Краса людини не у її зовнішності

Щоранку по дорозі до школи я зустрічаю багато людей. Деяких з них я бачу регулярно, а з кимось навіть вітаюся. Як правило, ми судимо про людей по їх зовнішньому вигляду. Якщо людина неохайна, то навряд чи ми почнемо з нею спілкування. Нам навіть не захочеться дізнатися, а чи є у нас щось спільне. Можливо, ця особа так само, як і я, любить читати книги або слухати класичну музику. Але мені про це не буде відомо, бо я не зможу перебороти себе та почати спілкування. Дуже шкода, що ми звикли бачити в людях їхні недоліки та акцентуємо на цьому свою увагу.

Кожна людина, перш за все, — особистість з позитивними й негативними рисами характеру. У світі немає жодної ідеальної людини, на яку варто було б рівнятися. Всі ми недосконалі, тому варто закривати очі на якісь недоліки та вчитися бачити в людях прекрасне.

Отже, краса людини не у зовнішності, а у її внутрішньому світі.

В людині стільки прекрасного

Кожна особистість зможе чимось здивувати. Наприклад, у мене в під’їзді на четвертому поверсі живе бабуся. Вона часто сидить на лавці та доглядає за квітами, що ростуть у дворі. Любов Степанівна — гордість нашого будинку. Колись давно вона була відомою піаністкою, а зараз дає приватні уроки всім охочим. При цьому, зустрівши її на вулиці, ви ніколи не скажете, що ця людина є педагогом. Адже її одяг не відповідає соціальному стану.

Мені здається, що така поведінка й ставлення формується через джерела знань і людей, які оточують нас. Наприклад, бойовики та детективи вчать нас завжди тримати руку на пульсі подій і шукати негативні риси співрозмовників. Можливо, хтось з них здатний на зраду, злодійство чи кримінальний злочин. Безумовно, людина повинна бути уважною до всього, але потрібно зберігати золоту середину. Я вірю, що прийде час, і література вчитиме нас цінувати доброту, красу та щирість людини.

Можливо, якби всі ми стали хоч трішки добрішими й вміли дивитися не тільки на оболонку, а у людську душу, то було б менше конфліктів і сварок. Ми б розуміли один одного та не сердилися через дрібні непорозуміння. В людині стільки прекрасного, що не вистачить і життя, щоб розглянути всі.

Як розкривається краса душі людини?

Нас характеризують наші справи та вчинки. Ось тут і оголюється назовні справжня сутність людини, розкривається вся краса її душі. Тільки безкорислива людина, що живе за Божими законами, може зняти з себе останню сорочку, поділитися єдиним шматком хліба та нічого не попросити натомість.

Українські жінки красиві не тільки зовні, але й душею, вся велич якої проявляється у важкі хвилини. Їм властиві такі риси, як гостинність, доброзичливість, милосердя, вірність. Ось чому багато іноземців хочуть одружитися саме на українських жінках.

Отже, на мою думку, справжня краса людини криється в її душі. Її проявом є справи та вчинки, які ми робимо в своєму житті. Не дарма мудрі люди кажуть, що саме духовна краса врятує світ.

Яка краса справжня?

Яскраві промені весняного сонця пробиваються крізь прочинене віконце лікарняної палати. Йде внутрішній обхід. Літній доктор з розумними, строгими очима прискіпливо розпитує у медсестри про стан здоров’я кожного свого хворого. Подовгу стоїть у післяопераційних ліжок і, нарешті, обернувшись біля виходу, широко посміхається. А це означає, що все в порядку! «Гарний мужик, цей доктор. Красень!», – перешіптуються йому вслід хворі. Але я дивуюся епітету «красень».

Пройдуть роки, перш ніж я зрозумію всю суть вдячних слів про цього чудового лікаря. Справжня краса людини — це її душа. Це здатність до співчуття та милосердя, вміння вкласти в свою працю не тільки талант, але й особливу сердечність та доброту. Коли цей люб’язний доктор повертав до життя багатьох безнадійних пацієнтів, то крім їхньої нескінченної подяки, він сам отримував неймовірну радість і задоволення.

Отже, на цьому чудовому прикладі ми бачимо, що справжня краса криється в красі душі. Її проявом є гарні слова та добрі вчинки, які здійснює людина.

Краса людини — у її добрих вчинках

Знайти своє покликання і самореалізуватися дано не кожному. Успіх у професії робить будь-яку людину красивою. Незалежно від зовнішності вона випромінює якісь особливі флюїди, що притягають до себе оточення. Всіх вона радує, і сама завжди в гарному настрої. Самоіронія — одна з головних рис сильного характеру. Посміятися над собою може тільки досить смілива та впевнена в собі людина.

Людська доброта струмує з самої душі доброї людини. А постійна потреба вершити великі справи проявляється і в малих звершеннях. Не пройти повз бездомної собачки. Не проїхати мимо автоаварії. Допомогти настирливій ​​бабусі в переході. Не вилаяти людину, що випадково налетіла з натовпу. Не нахамити попутникам, що штовхаються в автобусі. У будь-яких обставинах поважати жінку. Не ображати дитину. І ще багато різних дрібниць, з яких складається мозаїка усього життя.

Ставлення людини до природи теж говорить про його справжню внутрішню красу. Адже тільки тонкий склад душі відчуває, бачить і чує сенс у подиху вітру, дзюрчанні струмка, гуркоті грому, шелесті дощу, плескоту хвиль, тремтінні листя, переканні птахів і звірів. Сенс життя людини й складається в збереженні миру природи та примноженні його багатств своїми земними працями.

Вічна суперечка добра й зла триває тисячоліттями. Щоб зробити світ трішки добрішим і красивішим, не треба бути якимось геніальним мудрецем. Просто треба дуже дбайливо зберігати справжню душевну красу людини, даровану їй Творцем.

Дивіться також:

Твір на тему «Краса врятує світ»

Твір «Духовна краса людини»

Твір-роздум на тему «Що таке добро?»

Твір на тему «Людяність — це…»

Твір про скромність

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>