Твір, есе «Людина, на яку я хочу бути схожим»

Мій ідеал — мій прадід

Людина, на яку я хочу бути схожим

У кожної людини є свій ідеал, до якого вона прагне. Для когось це світова знаменитість, хтось захоплюється кіногероєм, а хтось звеличує свого знайомого чи родича. Як правило, ми рівняємося на цю людину та намагаємося бути схожими на неї. Людина, на яку я хочу бути схожим, — мій прадід.

Звали мого прадіда Костянтин Васильович. На жаль, я його бачив тільки на світлинах і знаю про нього виключно за розповідями бабусі та батьків. Однак цього цілком достатньо, щоб пишатися ним.

Судячи з фотографій, мій прадід був дуже красивим, високим і худорлявим. У нього було широке обличчя і дуже виразні очі. Але захоплююся я не його зовнішністю, а характером і вчинками.

Так вийшло, що коли йому виповнився двадцять один рік, в країні почалася війна. Тоді він разом зі своїм старшим братом пішов на фронт. Прадід ще толком не бачив життя, а йому вже довелося жертвувати собою заради здоров’я близьких і цілісності Радянського Союзу. Багато людей тоді було вбито: хтось помер від голоду, адже німці відбирали останню їжу, а когось наздогнала смертельна куля. Бабуся каже, що одного разу на полі бою прадід закрив собою свого брата. Тоді він не знав, що його дружина чекає від нього дитину та йому теж є заради кого жити.

На жаль, лікарі нічим не змогли йому допомогти. Костянтин Васильович помер незабаром після поранення.

Я хочу бути схожим на свого прадіда

Його брат був врятований і дожив до дев’яноста чотирьох років. Все своє життя він допомагав нашій родині, дбав про мою бабусю, як про рідну доньку. Ми часто ходили до нього в гості й вітали з усіма святами. Особливим для нашої сім’ї є День Перемоги. Війна залишила шрами на серці кожної людини. Немає жодної родини, яка б не втратила сина, батька або чоловіка.

Я пишаюся своїм прадідом, адже навіть на фронті він відчував за собою відповідальність за брата. Він не міг дозволити йому померти, адже в нього була дружина та двоє маленьких дітей. За розповідями близьких, прадід завжди дбав про близьких людей більше, ніж про себе.

Костянтин Васильович — мій ідеал. Він був сміливою і відважною людиною. Я б дуже хотів бути схожим на нього. Такими людьми варто пишатися. Я обов’язково, коли виросту, буду розповідати своїм дітям про їхнього великого прапрадіда.

Інші твори:

Твір «Моя родина та Друга світова війна»

Твір на тему «Мій улюблений музикант»

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>