Лінгвістична казка про дієслово

загрузка...

Жило-було Дієслово. Це була дуже діяльна, енергійна людина: вся у справах, вона весь час щось робила. Ніякого особистого життя! Всю свою діяльність вона узгоджувала з Іменником, керувала й командувала іншими іменниками або займенниками. А біля Іменника дуже часто знаходився Прикметник. Це була така чудова частина мови, що не звернути увагу на її якості просто неможливо. І Дієслово звернуло! Це був гарний союз! Вродливий! Що з якісного, що з дієвого боку. І від цієї спілки народилася нова форма дієслова — Дієприкметник. Це було дивовижне створіння, схоже як на тата — Дієслово, так і на маму — Прикметник.

Як і Дієслово, Дієприкметник позначав дію предмета, тільки через ознаку: непохитна, вигадана, перевірена. Як і Дієслово, Дієприкметник мав вид: досконалий і недосконалий. Він змінювався за часом (теперішній і минулий час), лише форми майбутнього часу в нього не було, а чому — дізнаєтеся пізніше. Як і Дієслово, Дієприкметник міг бути зворотним і незворотним. А як і Прикметник, Дієприкметник змінювався за родами, числами та відмінками. У реченні він узгоджувався з Іменником, у повній формі найчастіше був означенням, а в короткій — присудком.

А чому у Дієприкметника не було форми майбутнього часу? А тому, що в майбутньому Дієслово залишило цю родину. За обов’язком служби Дієслову все частіше доводилося спілкуватися з Прислівником. Прислівник вірою та правдою слугував Дієслову та позначав його ознаку. У своїх уподобаннях Прислівник був незмінним і постійним, він просто примикав до Дієслова. І Дієслово це зрештою помітило й оцінило: Прикметник — то який? Все в Іменника та в Іменника. А Прислівник ось: тут, близько, поряд.

Так і зародився новий союз — Дієслова та Прислівника. І синок у них народився, всім на заздрість! Як і дієслово, він позначав дію, щоправда, додаткову при основній, що виражена дієсловом. На те він і син.

Але дія тієї самої особи, що й Дієслово. Відповідав на запитання: що роблячи? що зробивши? Мав два види: досконалий і недосконалий. Зворотність. Але, як і Прислівник, він не змінювався, примикаючи до Дієслова. І навіть як член речення відповідав на питання обставин, як Прислівник.

Ось так і з’явилися у Дієслова його похідні особливі форми. А в нашій лінгвістичній термінології зʼявилися нові терміни: Дієприкметник і Дієприслівник. Іноді їх називають самостійними частинами мови.

Перегляньте також:

Казка про осінь українською мовою

Речення з означенням, прикладкою, обставиною, додатком

Ответить

Ваш адрес email не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>