Твір на тему «Моя вулиця»

Вулиця, на якій я живу

Беручись до написання твору «Моя вулиця», я хочу розповісти не тільки про свій улюблений куточок рідного міста, а й про назви вулиць.

Є вулиці, які дуже відомі. Навіть у кожному місті є його головна вулиця. У великих містах це навіть не вулиці, а проспекти. Вони заповнені рухом і шумом автотранспорту, вітринами магазинів і вогнями реклам. Найчастіше вони названі іменами відомих людей двадцятого століття. Іноді їхні назви пов’язані з досягненнями нашої країни в науці та інших сферах. А є дуже маленькі вулиці, непримітні. Їхні назви для багатьох жителів міста залишаються невідомими. Тільки ті знають про них, хто живе на цих вулицях, та жителі мікрорайону, де вони розташовані. Жителі ж інших районів даного населеного пункту навіть не уявляють собі, де розташована вулиця з такою назвою.

Ще деякі з них можуть бути на слуху у зв’язку з тим, що ними іменуються деякі зупинки громадського транспорту. А решта взагалі ніяк не згадується жителями міста, що живуть на іншому його кінці.

Вулиця, на якій я живу, досить велика. Її назва — Марсельська — походить від назви портового міста на півдні Франції. До речі, поруч є зупинка громадського транспорту, яку так і позначено: «Вулиця Марсельська». Тому про неї чули й в інших місцях нашого міста Одеси.

Моя вулиця належить селищу міського типа Котовського, що входить до складу міста. Вона перетинає довгий проспект Добровольського. На вулиці Марсельській розташовано переважно багатоповерхові будинки. Причому більшість з них є новобудовами.

Ось така вона — вулиця, на якій я живу. Я її дуже люблю, бо вона є для мене рідною. Крім того, моя вулиця досить зручна для проживання. Супермаркет, невеличкі крамниці, аптеки — поруч є все, що необхідно для комфортного життя. Якщо я колись і поїду звідси, то все одно з приємним почуттям буду згадувати про свою рідну вулицю.

Вулиця моєї мрії

Вулиця, опис якої я зараз наведу, вигадана мною, тому не має конкретної назви. Я називатиму її вулицею своєї мрії. Коли я бачу її у своїй уяві, мені здається, що я тут був багато разів.

Цю вулицю я уявляю дуже великою площею, приблизно як моє рідне селище Котовського. Вона нагадує сонячну вулицю Північної Америки двотисячних років.

На вулиці моєї мрії є багато приватних будинків, де живуть люди, а також дерев. Вздовж дороги, якою їздять машини, є ресторани, магазини, салони. Є навіть станція технічного обслуговування, де можна відремонтувати свій автомобіль. Біля дороги розташовано кілька рекламних щитів. Останнім часом тут спостерігається багато машин, і через це будується дворівнева дорожня система.

У центрі вулиці знаходиться парк, по периметру якого росте багато тополь, беріз та кленів. Посередині парку облаштований невеличкий ставок з рибами, до якого схилилися мальовничі верби. Ловити цих риб заборонено, про що застерігає табличка з відповідним написом. Неподалік від центру вулиці є пляж — улюблене місце відпочинку дорослих та дітей.

Вдень на вулиці сонячно й спекотно. Вночі буває прохолодно та темно, бо на деяких ділянках ліхтарі відсутні.

Мені подобається моя уявна вулиця, адже вона має все необхідне: магазини, парк, вихід до моря. Крім того, на ній є багато зелених насаджень. Я хотів би тут жити, тому з упевненістю можу сказати, що це, дійсно, вулиця моєї мрії.

Інші твори:

Твір на тему «Школа»

Твір-опис на тему «Моя кімната»

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>