Твір на тему «Мій дідусь» з описом зовнішності дідуся

загрузка...

Опис зовнішності дідуся

Мій дідусь

Мого дідуся звати Олександр Павлович. Він невисокого зросту, стрункий, спортивної статури. В нього коротка стрижка. Поводиться він просто й скромно. Дідусь часто посміхається. Посмішку він називає м’язом привітності. Його сяйливі блакитні очі випромінюють доброту.

Колись дідусь був брюнетом, але зараз у нього вже багато сивини. Коли він говорить, на його лобі з’являються зморшки. Але це зовсім не псує його зовнішність. Дідусь є доволі привабливим, хоча й немолодим чоловіком, тож справляє сприятливе враження.

Моєму дідусеві шістдесят п’ять років, але він все ще працює. На роботу він одягає діловий костюм, а вдома віддає перевагу одягу спортивного стилю.

Дідусь завжди випромінює позитивну енергію, він дуже активний та дотримується здорового способу життя. Його бадьорість підкуповує, а оптимізм заражає. На питання про здоров’я дідусь завжди відповідає: «Хто любить зарядку, в того здоров’я в порядку». Я пишаюся ним, особливо тим, що він морж, взимку плаває у крижаній воді.

Мій дідусь є батьком моєї мами. Він дуже прониклива й обізнана людина. Бачили б ви тільки дідусеві жести! Розмову зі мною він веде емоційно, жестикулюючи руками. Це захопливе видовище, театр одного актора, та й годі. При цьому дідусь ніколи не кричить на мене, не сперечається, не примушує щось зробити, а навпаки, часто йде мені на поступки.

Авторитет дідуся у нашій родині беззаперечний, адже він найдосвідченіший серед всіх нас. А я люблю та поважаю його за розум та добре ставлення до мене.

Мій дідусь — найкращий у світі!

Я обожнюю свого дідуся. Він часто розповідає мені цікаві випадки зі свого життя. У молоді роки він захоплювався альпінізмом. Історії його подорожей мені дуже подобаються.

Дідусь ходив навіть на Паміро-Алай, що розташований у Центральній Азії. У той похід він схуд на сім кілограмів. Ночами йому снилася їжа. Найкращий подарунок, який йому дарували в житті, — це білий ванільний сухар. У останні дні походу він зі своїми друзями зустрів групу, і хлопці подарували кожному сухар. Троє чоловіків сховали їх, а інші троє швидко проковтнули свої сухарі. Дідусь і ще двоє туристів відкушували по маленькому шматочку. Ніколи в житті він не відчував такої насолоди, як від того білого ванільного сухаря. Він не вміє так різноманітно готувати, як мама, але його деруни з кореня селери — це смакота.

Взагалі-то мій дідусь хороший, але одного разу таке утнув, що може здатись неймовірним. Коли я була маленькою, мама послала його забрати мене з дитячого саду. Яке ж було здивування мами, коли замість мене він привів якусь чужу дівчинку!

Дідусь дуже просунутий, що серед людей його віку зустрічається рідко. Він не дивиться телевізор, проте майже весь вільний час проводить в інтернеті. Мій дідусь — письменник. Мене він теж привчає до літератури. За вдачею він романтик. Всі його розповіді овіяні духом романтизму.

Іноді мій дідусь може здатись чудернацьким. Якось раз він мене питає: «Наталко, а у тебе мама є?» Я відповідаю: «Звісно, є, звуть її Аліна. Це ж твоя дочка. Ти що, забув, чи що?». Тоді він продовжує: «А чим ти доведеш, що ця тітка — твоя мати?» Я підходжу до шафи, дістаю звідти своє свідоцтво про народження та махаю ним перед носом дідуся: «Читай, там написано, хто дочка й хто мати». Дідусь каже: «Молодець, онучко, у тебе залізна логіка!».

Я дуже люблю свого дідуся. Він у мене найкращий у світі! З ним мені цікаво, легко, я завжди дізнаюся від нього багато цікавої та корисної інформації.

Дивіться також:

Твір на тему «Моя сім’я»

Твір «Дідусеві казки»

Ответить

Ваш адрес email не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>