Твір «Новорічна казка»

Чудова новорічна казка

Новорічна казка

Минулі зимові канікули ми всією сім’єю провели в селі. Саме там ми з подивом спостерігали справжню новорічну казку, що втілилася в життя.

У ніч під Новий рік у нашому дворі сталося диво. Через вікно я помітила, що гілочки кущів та дерев вкрилися чимось білим. Вийшовши на вулицю, я побачила чудове явище природи. Його створив майстерний митець зими — мороз. Він вкрив всі гілочки мініатюрними блискучими кристалами. Вони сяяли, мов у казці про крижане царство. Це було дивовижно!

Звичайно, я відразу покликала рідних, щоб вони теж могли споглядати побачену мною красу. Ми довго стояли у дворі та милувалися чудовою новорічною казкою. Вона подарувала нам гарний настрій на всю новорічну ніч.

На жаль, на ранок сріблясті кристали безслідно розтанули. Чарівна новорічна казка розчинилася.

Я буду довго згадувати це новорічне диво та невимовну красу зимової природи.

Оповідання про новорічну казку

Як звірі збираються відсвяткувати Новий рік

Новорічна казка

Напередодні Нового року всі лісові звірі зібралися на березі озера, щоб відсвяткувати цю урочисту подію. Вони прикрасили пухнасту ялинку — кожен тим, чим зміг. Зайці принесли морквини, білки знайшли найбільші та найгарніші шишки, лисиці дістали різнокольорові скельця, а їжак роздобув десь блискучу зірку. Білки швидко встановили її на саму верхівку новорічного дерева. Вийшла справжня красуня.

Оскільки Новий рік — спільне свято, в цю пору в лісі оголошується перемир’я, щоб всі могли на нього потрапити. Біля святкової ялинки зустрілися вовки, зайці, лисиці, їжаки, білки. Навіть ведмідь на одну ніч прокинувся від зимової сплячки, щоб не пропустити головне свято року. Всі приготували частування, особливо смачним воно вийшло у мами зайчика. Вона спекла смачні пироги з капустою, які сподобалися навіть вовкам.

Як зайчик запросив пугача на свято

Тільки пугача не покликали на свято, тому що він був сердитий і ні з ким не дружив. І лише один маленький зайчик вважав, що це несправедливо, адже біля ялинки повинні зібратися всі. Ну, як же можна кинути пугача одного в новорічну ніч?

У розпал свята, коли почалися ігри в квача, зайчик відбився від усіх і відійшов подалі в ліс. Він сподівався зустріти там пугача. Так і сталося. Пугач сидів неподалік на високій сосні та спостерігав за загальними веселощами. Зайчик підійшов до дерева й запитав:

— Сич, чому ти не на святі?

— Тому що мене ніхто не запрошував на нього, – неохоче відповів той.

— Я тебе запрошую, підемо!

Сич мовчав, вередливість не давала йому погодитися, хоча він дуже хотів потрапити на свято. Маленький зайчик стояв під сосною і терпляче чекав, коли він вже зважиться піти. Тож сич, нарешті, все ж злетів з дерева. Зайчик посміхнувся, сич посміхнувся у відповідь. Вони разом пішли на свято та всі змогли весело зустріти Новий рік.

Як виявилося, для того щоб всім стало радісно, ​​досить лише піти один одному назустріч.

Дивіться також:

Твори та розповіді про Новий рік

Твір «Новорічне диво»

Твір на тему «Старий Новий рік»

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>