Твір «Осіннє листя»

загрузка...

Танок осіннього листя

Осіннє листя

Осінь. Холодно. Нещодавно було так спекотно, що найбажанішим здавалося похолодання. Тепер прийшли холоди, але, на диво, мене це не радує. І навіть танок осіннього листя навіває смуток.

З приходом осені рано починає темніти. Це помітно вже о сьомій годині вечора. Я йду стежкою, а навколо мене тиша. Аж раптом вітер, голосно завиваючи, збирає у величезну купу забруднене опале листя. Він з силою піднімає його вгору. Листя кружляє у повітрі, немов танцює, та знову падає на землю. А потім розлітається у різні боки…

Який прекрасний і сумний цей осінній листопад! Я з захопленням спостерігаю за ним, хоча раніше ніколи не захоплювався цим видовищем природи.

Шепіт осіннього листя

Я йшов парком та розмірковував про щось своє. Раптом шепіт осіннього листя порушив моє усамітнення. Я став прислухатися до нього. Здавалося, воно знало про все. Здавалося, в його шепоті криються всі таємниці світу, життя та любові. Дивно, але кожне листячко здалося мені кращим другом, який знає про мене все й готовий мені допомогти. Я стояв і слухав шепіт листя. Воно розмовляло на мові, незнайомій людині, але мені здавалося, що я його розумів. Я розумів, що воно співчуває мені, і розумів його власну трагедію. Пройде лише кілька днів чи тижнів, і воно опаде все до єдиного. І тоді я також усвідомив, що його печаль куди сильніше моєї. Одного разу впавши, воно ніколи вже не зможе повернутися назад. У цьому його трагедія, адже в наступному році вже ніхто його не побачить і не почує…

Тепер я часто думаю, як вони там, мої тендітні й майже невагомі друзі. Напевно, їх вже давно змінило нове покоління. І зараз, може бути, хтось інший, так само, як і я, прогулюється тихим осіннім лісом. Розмірено крокуючи, незнайомець теж прислухається до шепотіння листя, що шурхотить на вітрі…

Про що думає осіннє листя?

Листя дерев і чагарників з особливим нетерпінням чекає на прихід осені. Здається, воно про щось думає. Тим часом осінь-художниця чарівним чином перевтілює його. Ні в яку іншу пору року не палає воно таким розмаїттям і яскравістю барв. Навесні листя народжується з маленьких, ледь помітних коричневих бруньок. Потім воно радісно зеленіє все літо під гарячим промінням сонця, даруючи нам тінь і прохолоду. Зате в осінню пору з ним трапляється справжнє диво. Воно жовтіє, червоніє, вкриваються кольоровими плямами-ластовинням, змінює форму та текстуру. Воно летить за вітром, шарудить під ногами, плаває по калюжах після осіннього дощу.

Напевно, не вистачить назв, щоб перерахувати всі відтінки кольорів, в які осінь перефарбовує листя дерев — від лимонно-жовтого й золотого до рожевого, бордового та темно-коричневого. Залишається лише дивуватися й милуватися пишнотою та буянням осінніх барв природи.

На жаль, ця пора дуже швидкоплинна. І багатобарвний карнавал листя — прощальний. Вже зовсім близько холоди, коли вітер безжально змахне осіннє листя з розгублених гілок. Відірване від джерела життя, воно з позолоченого перетвориться на брудно-коричневе та швидко висохне. Але встигне перед тим ненадовго укрити осінню землю квітчастим килимом. А потім прийде зима.

Про що думає осіннє листя? Напевно, про життя після смерті. Чи є воно після листопаду?

Осіннє листя — це прощальний подарунок року, що минає. Воно таке різне, таке яскраве. І вмирає красиво, щоб наступної весни, коли життєдайні соки побіжать по стовбурах і гілках дерев, вже нове покоління молодого зеленого листя радісно зустрічало тепло.

Подібні твори:

Твір «Золота осінь»

Твір-опис на тему «Про що шумить осінній ліс?»

Твір «Осінній ліс»

Твір-опис осіннього лісу

Твір-міркування на тему «Листопад — ворота зими»

Ответить

Ваш адрес email не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>