Твір «Осінній день»

Шлях додому чудовим осіннім днем

Осінній день

Чудовий осінній день. Закінчивши заняття в школі, я прямую додому. Щодня цей шлях дарує величезне море незабутніх вражень і захоплених почуттів.

Вранці був туман. Зараз він піднявся вище. Гарна погода стоїть! Тепло, сухо, красиво. Прямо переді мною березовий гай. Молоді берізки стоять у золотому вбранні. Вони немов зібралися на бал. Листя березових верхівок все золотисто-жовте, але ще тримається на гілках. А стовбури — як ніби хтось їх крейдою намазав — всі білі-білі, точно срібло блищать! Красуні писані, не інакше.

Берізки прощаються зі мною, передають естафети змішаному лісу. Не кваплячись, крокую серед різномастих дерев. Добре дихається в лісі! Тихо. Тільки зрідка хрусне гілкою невгамовна пташка, і знову осіння тиша завмирає в окрузі. Йду далі серед рядів дерев, які розбігаються в різні боки, як тільки я до них наближаюся. Тут роздолля. Така палітра яскравих барв — просто диво, невимовне диво! Жовтий, червоний, багряний — кружляє в повітрі різнокольоровий хоровод листя, що повільно опускається до землі. Осінь настала. Чарівна пора, у самому розпалі листопад.

Ще кілька метрів і переді мною простір. Вдалині видніється поле. Хтось розділив його на дві половини. Одна частина темно-зелена, а інша — світло-жовта. Посередині — блискуча смуга, що сліпить очі нестерпним яскравим світом. Це спекотне сонце відбивається у воді. Невелика річка несе свої води кудись далеко та прорізала на дві частини всю землю. На правому її березі стоїть самотня осичка. Вона перестрибнула через річку та втекла від своїх подруг. На лівому березі — зелений ряд тополь. Подує невеликий вітерець, і ці стрункі красені тієї ж миті починають підморгувати сусідкам жовтими очима — листям. А з усіх боків одні осики, без кінця осики!

Спостереження за осінньою природою

Чарівна осінь! Чудова осінь!

Впадає в очі розкіш осінніх крон дерев, і радують погляд квіти, що відживають своє літо. Осінь зустрічає нас буянням яскравих барв. Щось червоне видніється вдалині. Підходжу — це шипшина. Яка колюча! Недарма в неї така назва — шипшина. Обережно простягаю руку до ягоди. Вона краплею крові зривається на долоню.

Павутинка тонкими нитками лягає на обличчя. Я не можу приховати ніжності до неї. Обережно відводжу її у бік та посміхаюся: «Бабине літо

Повноправною господинею крокує осінь по землі.

Ще далі місцеві новобудови — ось я і вдома. А за ними знову осінні пейзажі. Переді мною розкривається мальовнича українська природа. Її дивовижна краса вражає.

Над головою неосяжною дугою простягається блакитне небо. На його тлі білі хмари пливуть, наче зграя лебедів.

Немає нічого кращого за погожий осінній день!

Інші твори:

Твір «Золота осінь»

Твір «Осіннє листя»

Твір-опис осені

Твір «Осінь у місті»

Твір «Барвиста осінь»

Твір-мініатюра «Осінь»

Твір-роздум на тему «Осінь»

Розповідь про осінь українською мовою

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>