Твір на тему «Осінній дощ»

Осінній дощ

Художній опис осіннього дощу

Осінь — сумна пора. Похмурі дні часто супроводжуються дощами. Сіре важке небо сумно плаче за літнім ласкавим сонцем. Тепер його не повернути… Осінній дощ дрібно сіє свої срібні крапельки, які танцюють блюз.

Повітря та земля перенасичені вологою. Від важких крапель пожовклі трави низько нахилилися до землі. Дощ вистукує свої мелодії на моєму підвіконні, з розмашистою силою б’є по даху. А я цілий день сиджу вдома й слухаю ці монотонні звуки.

Вітер уже давно зірвав з дерев все листя. Воно лежить м’яким багряним килимом в саду. Мокрі тонкі гілки скребуть у моє вікно. А дощ все ллє та ллє, утворюючи гігантські калюжі й струмки.

І все ж, мені подобається осінній дощ. Його невигадлива мелодія заспокоює нерви та навіває затишок.

Опис дощу восени

Не завжди осінь починається з дощів. Найчастіше вони починаються ближче до кінця жовтня. Коли вже минуло бабине літо, і прекрасна пора опадання листя вже закінчилася. Ось саме тоді осінь і починає поводитися як повноправна господиня природи. Всі ті красиві яскраві барви, які радували нас своєю строкатістю ще нещодавно, змиває дощ. Осінній дощ йде, не перестаючи, такий дрібний, холодний, частий. З вікна видно тільки сірість дощовитого дня. Начебто більше немає ніяких інших кольорів, окрім сірого. Все стає однотонним.

Небо змінило свою синяву й закрилося похмурими, темними, важкими хмарами. Здається, що вони опускаються нижче над містом. Вони начебто показують, як багато вологи в них міститься. І саме вона й проллється дощем. Всі дерева розпрощалися зі своїми прекрасними нарядами й тепер стоять голі та сумні з мокрими гілками. Всі будинки на вулиці стали схожими один на одного — однаково сірі. Вся яскрава палітра закінчилася. Її осінь витратила всю на самому початку. А тепер є тільки відтінки сірості. І саме ними природа домальовує картину осені до кінця.

Осінь — пора дощів

Закінчився той безтурботний час, коли можна було цілими днями гуляти на вулиці та насолоджуватися теплом і сонцем. Тепер там постійно йде дрібний дощ. Якщо потрібно кудись йти, то необхідно брати з собою парасольку. Та й одягатися тепер необхідно тепліше. А це означає, що шарф стає постійним супутником. Здається, що осінньому дощу ніколи не буде кінця. Він, не перестаючи, барабанить по вулицях, які тепер схожі на великі калюжі. Але іноді дощ все ж перестає йти та затихає на короткий час, як ніби для того щоб зібрати побільше вологи. А потім починається знову, з новими силами. Дощ вже не такий теплий, який був влітку. Він ллє холодними пронизливими струменями.

Комусь може здатися дивним, але мені дощ дуже подобається. У таку погоду, звичайно, довго не погуляєш, але все ж і в ній є своя чарівність. Іноді, здається, що природа просто задумалася про щось, тому дощ не припиняється. І настрій у такі дні в мене замислений. Адже в такий час можна насолодитися самотністю та звернутися до просторів своїх думок. Можна посумувати разом з дощем і поміркувати разом з осінню про щось своє.

Звичайно, цей час трохи сумний, але все ж він повний очікування та надії. Адже коли дощовита осінь закінчить панувати, на її місце прийде господиня зима, що змінить похмурі сірі кольори на білі.

Звуки осіннього дощу

Дощ в осінньому лісі

Осінній дощ своїм стукотінням затьмарив всі інші звуки. Птахи перестали співати веселі пісні. Навколо підспівують дощу лише вітри. Листя на деревах практично вже немає. Хоча можна ще побачити маленьке листячко, що на самоті висить на гілці, але й воно незабаром відчепиться від нього під поривом холодного вітру. Від дощу повітря наповнене вологою, а додому поспішати все одно не хочеться. Коли ліс уже залишився позаду, я озираюся на нього та розумію — скоро, дуже скоро прийде зима з власними правилами та порядками.

Вечори тепер довгі, а ось дні, навпаки, стали коротшими. Хочеться сидіти ввечері біля вікна, тримаючи в руках кухоль гарячого шоколаду, та спостерігати, як день перетворюється на ніч під рівномірним стукотінням дощових крапель.

Після дощу

Але ось настав ранок, і дощ пройшов. На небі знову світить сонце. Хоробре осіннє сонечко розігнало своїми променями хмари. Хоча тепер воно майже не гріє. Дрібні калюжки висохли, а більш великі й глибокі вкрилися тонкою скоринкою криги. Ночами вже морозно на вулиці. Весь бруд і сльота застигли, тож йти тепер набагато приємніше. У такий гарний ясний ранок добре прогулюватися лісом. Він замовк після дощу й виглядає прозорим. У лісі ще можна знайти гриби, які не згубили морози. Також ще можна збирати брусницю. Ось вона видніється червоними спалахами вздовж дороги.

Яким би не був цей день чудовим, але все ж і він добігає кінця та потрібно йти додому. Скоро знову буде вечір, а потім і ніч вступить у свої володіння. Скоріш за все, завтра знову почнеться дощ. І знову по вікнах потечуть краплі, а дерева стануть мокрими та сумними. І знову сховається сонце й замість яскравого дня знову буде похмуро та однотонно. Але це триватиме вже недовго. Адже зовсім скоро прийде зима та вкриє все білою пуховою ковдрою. І замість сірості навколо заблищить срібло.

Подібні твори:

Твір-опис дощу у художньому стилі

Твір-опис (розповідь) на тему «Дощ»

Твір на тему «Літній дощ»

Твір на тему «Весняний дощ»

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>