Твір «Осінній ранок»

Опис осіннього ранку

Осінній ранок

Ранній осінній ранок. Замріяна природа дрімає…

Приємно вдихнути свіжість холодного повітря. По берегах річки здійнялися густі ранкові тумани. І якось боязко вдивлятися в цю густу туманну вогкість. Всі предмети набувають обрисів чогось таємничого й невідомого.

Ось схилилося щось над річкою, над масивним берегом химерне зображення жінки з коромислом… Може, я потрапив у казку? І тут на мить туман трохи розсіюється, і я бачу перед собою плакучу вербу, що схилила свої кучеряві гілки до води. Вода темна й холодна. Здається, вона таїть в собі багато цікавого, незвіданого… Рибалки люблять ось так у тиші закинути самотню вудку. І нехай осіннє клювання не завжди найвдаліше, але саме стикання з природою — це вже диво.

День обіцяє бути похмурим… Аж раптом серед густих хмар пробивається сонечко. Туман повільно зникає. Злегка дме прохолодний вітерець, нагадуючи, що надворі — осінь.

Несподівано звідкись припливає самотня хмаринка-мандрівниця і сипле холодним сумовитим дощем. Сонечко, не бажаючи поступатися своїми правами, знову визирає з-за хмар. Дощик посріблив пожухлу траву, і вона щасливо посміхнулася назустріч новому дню. Їй невтямки, що зовсім скоро на цілих три-чотири місяці доведеться заснути та прокинутися оновленою тільки навесні. Дме холодний вітерець, але ще не такий нещадний, як пізньої осені, напередодні настання зимових холодів.

Осінній ранок у лісі

Погляд повільно переходить від річки у бік густого лісу. Тут і там серед зелених кедрів миготять кольорові осики. Художниця-осінь постаралася тут на славу. Дивним чином перетворила свої угіддя. Погляд знаходить осику, що стоїть трохи віддалік. Вона увібрала в себе всі барви осені — від ніжно-жовтих до яскраво-багряних. Листя осики тихо перешіптується з подувом теплого вітерцю, що похитує ніжні павутинки. Химерні візерунки, що плетуть павучки не покладаючи лапок, — це особлива гордість початку осені. Де-не-де на павутинках блищать крапельки дощу, який невідомо звідки взявся. Граючи на сонечку усіма барвами веселки, вони нагадують дорогоцінні камінці.

Осінній ранок триває, але птахів майже не чути. Чому їм радіти восени? Жучки, мушки та інші комахи ховаються під пні та корчі. Вони вишукують собі місця, де можна перечекати люті холоди. Голодно буде пташкам, доведеться летіти ближче до людського житла…

Ось так все живе пристосовується до зміни погоди. На те воно й міжсезоння. У природі все суворо дотримується певних закономірностей. Жодного зайвого звуку, зайвого шереху, зайвої колірної гами… Цікаво, що людське життя проходить той самий природний цикл: народження, цвітіння, в’янення.

Отже, осінній ранок поступово переходить в осінній день.

Подібні твори:

Твір-мініатюра «Осінь»

Твір-роздум на тему «Осінь»

Твір «Осіння природа»

Нарис на тему «Осінь»

Твір «Осінній листопад»

Твір «Осінній ліс»

Твір-опис на тему «Прихід осені»

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>