Твір «Прийшла зима»

Прийшла справжня зима

Прийшла зима

Ось і прийшла зима. Вдарили морози. Стало дуже холодно. Випав густий сніг. Околиці не впізнати. Все навколо стало білим. Біля будинку загорнуло великі кучугури снігу. Всі шляхи позаносило. Не проїхати й не пройти.

Радіють снігу діти. Адже прийшов час зимових розваг. Тепер можна кататися на санках, лижах, ковзанах, ліпити сніговика. Все це дуже весело та навіть дорослим піднімає настрій.

Добре, коли багато снігу. Оце справжня зима!

Прийшла календарна зима

Прийшла календарна зима. Хоча погода надворі зовсім їй не відповідає. Але яким би теплим не був грудень, говорять вже не про довгу осінь, а про теплу сиру зиму. Будемо й ми вважати, що з першого грудня розпочинається наша зима. А чи прийде вона декількома днями раніше або пізніше — не дуже суттєво.

У різні роки зима приходить до нас по-різному. Іноді вона тихо й привітно з’являється одна, а у деякі роки — зі своїми лихими супутниками: морозом, вітром і хуртовиною. Вона може відразу затвердити свою владу або через п’ять днів відлига знову
притягне на вулиці бруд і сльоту.

Але в будь-якому разі у лісі зима напевно втримається. Нехай у місті її переїдуть колеса тисяч автомобілів, а сніжинки пахнутимуть димом, у лісі вона, як вдома. У такі мережива вдягне, наче це ажурні білі стіни по сторонах просік. Під білими шапками не ворухнуться сосни.

Отже, у ліс зима приходить надовго. Вона перетворює його на дивовижний світ фантастичних істот — дерев-велетнів.

У ліс прийшла зима

Дуже часто про зимовий ліс кажуть: «казково красивий». А що в ньому, власне, від казки? Зимовий ліс гарний своєю дійсною, живою, лісовою красою. Завжди він гарний. Тільки згорілий або зрубаний ліс — видовище важке, гнітюче та сприймається, як велика несправедливість і образа Природі. Хоча зовсім не рубати ліс не можна…

У грудні сніг, якщо й не на всю зиму ляже, то кілька днів напевно протримається. Коли він випадає на вологу, теплу землю, то на відкритих місцях, на стежках виростає за ніч незвичайного виду крижана трава. Легкий морозець витягує з землі найтонші крижані нитки, які згуртовуються разом у стовпчики, призми. Дихають пори землі вологою, тож ростуть ці незвичайні кристали не зверху, а знизу. Високі стовпчики навіть закручуються трохи. Прикрив сніг останню зелень справжніх трав. Тільки в лісі, у струмків зазвичай стирчать тонкі темно-зелені безлисті стеблинки. Яскраві на снігу, привабливі. Але пройде повз олень і не вщипне, вилізе бобер зі ставка та теж не зачепить зелених стебел. Ніхто їх не їсть. Жорсткі незвичайно. Немає більш жорсткої трави, ніж цей хвощ. Ось чому його стебла стирчать так зухвало. Ніхто їх не чіпає. І будь-які морози їм байдужі.

Але короткою виявилося життя першого снігу. Недовго пролежав і другий. А третій рівною ковдрою прикрив вологу землю, оберігаючи її тепло. Це вже постійний зимовий сніг. І з цього часу починається новий період в житті природи, найдовший у році. Саме про нього говорить прислів’я: «Прийшла зима — не відкрутишся».

Подібні твори:

Твір «Прихід зими»

Твір «Початок зими»

Розповіді про зиму та твори на тему «Зима»

Твір «Зимовий ліс»

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>