Аналіз твору В. Г. Короленка «Сліпий музикант»

загрузка...

Твір «Сліпий музикант»Повість «Сліпий музикант» Володимир Галактіонович Короленко написав у 1886 році. Автор не випадково називає цей твір етюдом, що в перекладі з французької означає «вивчення». В ньому він використовує цілком наукові поняття, взяті з біології, психології, фізіології. В той період саме «етюдами» багато вчених називали свої дослідження в тій чи іншій галузі науки.

Образ Петра Попельського

Письменник розглядає свого героя не просто як конкретну людину Петра Попельського, але і як біологічне явище, сформоване довгою еволюцією живих організмів. Петрусь Попельський — «ланка в нескінченному ланцюзі життів, яка тягнеться через нього з глибини минулого до нескінченного майбутнього».

Як частки нескінченної природи він наслідує «уявлення, які не могли бути придбані особистим досвідом», і «могутні спонукання», закладені в ньому самою природою. Але цей «позаособистий досвід» не може бути їм реалізований. Через трагічний збіг обставин він позбавлений можливості задовольнити одну з найважливіших потреб людини — потребу бачити.

Письменницькі дослідження В. Г. Короленка

В. Г. Короленко досліджує патологічний випадок, щоб показати, як природа піднімається «несвідомим протестом» проти індивідуального випадку за порушений «загальний закон». Один з важливих аспектів цього «загального закону» для Короленка полягає в тому, що «будь-яка здатність», притаманна людині як біологічному виду, «носить в самій собі прагнення до задоволення» — і тому сліпонароджений хлопчик буде прагнути бачити. Його спонукатимуть до цього «інстинкти», неясні «поштовхи природи», «несвідомі бажання», невиразні прагнення.

Подібно вченому-психологу, Короленко досліджує, як окремі відчуття, сприйняття, враження складаються в свідомості героя в складні поняття та ідеї. Як виключно в форму звуків «відливалися його уявлення», як часто й болісно хлопчик не міг всі доступні йому звукові враження об’єднати в цілісну картину світу, «не міг з’єднати їх, розташувати в перспективу». І останнє, як все-таки «зі спадкових уявлень та з вражень, одержуваних іншими шляхами», його мозок творив «свій власний світ, сумний, журливий і сутінковий, але не позбавлений своєрідної, невиразної поезії».

Але саме прагнення пізнати «нерозривний зв’язок життєвих явищ» або «взаємний зв’язок істот» не обмежилося в повісті тільки аналізом інстинктивних, стихійних, підсвідомих поривань, які ріднять людину з природою.

«Прозріння» сліпого музиканта

«Прозріння» Петруся Попельського не могло статися без придбаного ним соціального досвіду, без його «ходіння до народу». Занурившись у раніше невідомий йому світ злиднів, горя та сліз, він зумів відчути страждання знедолених, як своє власне, завдяки чому й зміг подолати егоїстичну зосередженість на власному нещасті.



Таким чином, у повісті «Сліпий музикант» Короленко з’єднує знайдений ним соціологічний принцип, коли герой вилучається зі звичного для нього соціального середовища та занурюється в середу з іншими правилами, нормами, уявленнями. Це й змушує героя замислитися над раніше безперечними для нього поглядами й поняттями, — з ретельним аналізом його біологічних і природних властивостей.

Переміщення з одного соціального середовища в інше іноді в оповіданнях В. Г. Короленка робить не герой, а автор-оповідач.

Дивіться також:

Порівняльна характеристика Вовка та Ягня з байки І. А. Крилова

Характеристика героїв казки «Чарлі і шоколадна фабрика»

Характеристика та образ Олеся з оповідання-твору «Дивак»

Ответить

Ваш адрес email не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>