Твір-опис зими

Зима1. Художній опис зими

Прийшла зима. Ударив морозець. Замерзла річка, вкрившись товстим шаром льоду. Випав пухнастий сніжок. У променях полуденного сонця він виблискує та сліпить очі. Всюди, куди не глянь, все біле. Це м’яке снігове покривало дбайливо постелила зима. І не видно йому ані кінця, ані краю. Воно блищить та іскриться, немов усипане безліччю дрібного дорогоцінного каміння. Краса навкруги невимовна! Очей не відірвати, все дивишся та радієш. Дійсно, зима — казкова пора року.

Гілки дерев, схожі на лапи велетнів, поникли під вагою снігового покриву. Кущики присипані повністю, перетворившись на замети. Їхні обриси нагадують химерних фантастичних істот. Дивне творіння природи! Ніщо не може зрівнятися з красою зимового сніжного пейзажу! Морозне повітря пахне свіжістю та надзвичайно бадьорить.

Зимонько-зима, дякуємо, що прийшла! Ти зачарувала світ і перетворила його на казку!

2. Опис приходу зими

Нарешті прийшла Зима-красуня, біла чарівниця. Стоять морози, й випав довгоочікуваний перший сніг. Як стало красиво навколо! Побіліли околиці, та природа перетворилася на чудову казку. Всі дерева вкрилися щільним шаром пухнастого снігу. Їх тонкі гілочки блищать на сонці й радують око, як ніби вони зроблені з дорогого кришталю. Маленькі витончені ялинки стоять вкриті сріблястим інеєм, красуючись новим гарним вбранням. Великі сосни одягнені в довгі діамантові сукні. Всі дерева виглядають ошатно й тихо радіють змінам, які з ними відбулися. З першого погляду зрозуміло, що перший сніг приніс з собою свято.

Блищить під льодом замерзла річка, ваблячи дітвору оновити ковзани. А сніжинки-пустунки, виблискуючи новими шубками, затіяли свою чарівну гру. Лукаво заглядаючи в обличчя дітей, вони припорошують їх носи й щічки білим сріблом.

Що може бути веселіше зимових розваг! Здóрово кататися на ковзанах, ходити на лижах, грати в сніжки та ліпити сніговика. Як добре, що випав сніг!

А коли настане ніч, урочисто й спокійно вийде місяць, обсипаючи все золотистим світлом. Його примарне сяйво змушує мерехтіти дорогоцінним намистом кришталеві бурульки, що з’явилися днем ​​на сонечку. Дивлячись на невимовну красу навколо, мимоволі милуєшся цим чудовим пейзажем. На душі стає легко й радісно, ніби давня дитяча мрія втілилася в реальність. І все це диво відбувається завдяки їй, Зимі-чарівниці.

3. Міні-твір на тему «Опис зимових холодів»

Зима — це дивовижний час року. З настанням зими приходять холоди, все на вулиці вкривається білим, чистим, пухнастим снігом, наче всю землю огортає біла ковдра.

Коли я дивлюся в своє вікно, бачу снігові замети та дітей, що катаються на гірці. Деякі з них грають в сніжки й ліплять снігову бабу. Але все частіше з настанням зими я став бачити незадоволених людей, які ховаються під капюшон чи закутують шарф найсильніше, щоб, напевно, не замерзнути на холоді.

Я дуже люблю зиму, не дивлячись на холоди. Взимку можна кататися на санчатах, на ковзанах, грати в сніжки, ліпити сніговиків чи снігових баб. Звичайно, не можна забувати й про Новий рік, адже це чарівне свято, яке буває лише раз на рік.

4. Опис зимового дня

Нарешті прийшла довгоочікувана зима. Вона вкрила собою місто й одягла все в сніг та лід. Все застигло. Тихо. Природа спить міцним сном.

Найбільше в зимі мене дивує та радує білий сніг. Сніг! Неймовірно чистий, білий-білий або з ледь помітною синню. Дітвора радіє, коли його багато, такого пухнастого, скрипучого, м’якого та колючого! І зрозуміло, чому радіє, адже можна ліпити снігову бабу, кататися на санках, лижах і ковзанах!

Зимовий погожий день — ожила казка, що повертає нас у дитинство. Навколо стоять зачаровані дерева, вкриті сріблястим інеєм. Дороги заметені білою пухнастою ковдрою. Сніг усюди: на дахах, лавочках, автомобілях. Він іскриться та виблискує під холодними променями зимового сонця.

Небо ясне, синє. Дме легкий вітерець. В такий чудовий день неможливо всидіти вдома. Хочеться взяти санки, вибігти на вулицю і скотитися з гірки. Полози розсікають сніг, на щоки, обпалюючи, летить сніговий пил, від швидкості захоплює дух. Як гарно! І ось знову піднімаєшся на гору, щоб повторити це відчуття миттєвої радості від катання. Сонце сліпить очі, змушує іскритися все навколо, що ще більше піднімає настрій.

Граки, розсівшись на гілках, з подивом спостерігають за нами. Злітаючи з дерев, вони обсипають з гілок сніговий дощ.
Неподалік від нашої крижаної гірки ростуть липи та кущі шипшини. Вкриті хутряними шапками, як і інші рослини, вони затихли до весни.

Зима — дивовижний час року. Вона холодна, але при цьому весела. Зима добра, адже приносить дітворі снігові розваги, та, разом з тим, зла, адже насилає на нас люті вітри й хуртовини.

5. Есе з описом зими

Зима — найхолодніша пора року. В цей період вся природа начебто завмирає, спить, сховавшись під білим полотном снігу. Знаєте, таке відчуття, що час на мить зупинився.

Зимовий ліс — це щось неймовірне. Він немов задумливий, мовчазний, завмерлий, але ні на мить не втрачає пильності. Якщо придивитися до нього ближче, він вже не здається таким похмурим. Крізь замерзлі дуби наполегливо пробиваються промені сонця. Морозець міцнішає, сніг іскриться ще яскравіше. Лише птахи й тварини не раді міцному морозу, адже їм все важче знайти затишні куточки, все складніше відшукати їжу. Деякі птахи відлітають на південь, а деякі тварини впадають в зимову сплячку.

Взимку часом трапляються кумедні випадки. Одного разу я став свідком унікальної події. Гуляючи вздовж замерзлої річки, я побачив рибалок. Всі вони сиділи майже нерухомо, дув сильний вітер. Біля рибалок лежали свіжі, щойно спіймані щуки. І тут раптом з нізвідки з’явилася невелика ондатра. Схопивши одну з щук, вона намагалася втекти, але не могла. Вона обрала найбільшу щуку, більше її саму в два рази. З боку це виглядало дуже кумедно. Жадібність її згубила.

Зима сповнена загадок і сюрпризів. Це невелика казка, що повторюється щороку. Багато дітвори з радістю її чекають. Це пов’язано з новорічними святами, зимовими іграми. Ліплення сніговика — дуже захоплива справа. Липкий сніг схожий на великий справжній пластилін, з якого можна реалізувати свої задуми. А катання на ковзанах — досить популярне заняття, яке до душі всім, як дітям, так і дорослим.

Зима — це спокій, врівноваженість, політ думок. Заснула природа повертає нас у дитинство та пробуджує почуття ностальгії.

6. Опис білої зими

Біла, холодна зима стоїть на подвір’ї. Сніжинки, що підхоплюються вітром, крутяться в безладді та незабаром розбиваються. Бліді, наче чистий аркуш паперу, люди ворушать сніг своїми чоботами. Бродячі коти й собаки відсиджуються в сирих під’їздах та підвалах. Землю захопили німі сніговики, знищувані наступного дня хуліганами. Десятки, сотні ринків наповнилися свіжозрубаними деревами.

Взимку багато тварин в лісі перебувають у сплячці, тому так тихо. Решта ховається від інших, намагаючись залишатися замаскованими.

М’який сніг лежить на верхніх гілках дерев лісу. Потоки вітру не пробиваються крізь хащі, тому в серцевині лісу так безвітряно.
Рідко хто взимку ходить в ліс — грибів немає, темніє рано.

Середина зими — найлютіша її пора. В цю пору без рукавичок ходити не варто, це загрожує онімінням рук. Безліч червонощоких людей ходять по місту ще й з червоними носами. Лютують нежить і кашель.

Щоб не було заметів, турботливі трактористи всюди розкидають прозорі камінчики — ці камінчики не дають снігу свободу. Вони стримують його своєю природою.

На деяких материках, таких як Африка, снігу взимку немає. Однак це не означає, що Нового року там теж немає.

Як на мене, біла зима — найгарніша пора року. Хоча вона і приносить деякі незручності.

Дивіться також:

Твори-мініатюри про зиму

Твір «Чарівниця-зима»

Природа взимку. Міні-твори, речення, 2-3-4-5 класи

Твір «Ліс взимку»

Розповіді про зиму та твори на тему «Зима»

Короткий твір-розповідь про зиму, 3-4 клас

Твір на тему «Хуртовина» або «Зимова заметіль»

Твір «Витівки зими»

10 Комментариев “Твір-опис зими

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>