Твір «Золота осінь»

загрузка...

Золота осінь

Прийшла золота осінь

Настала осінь. Поступово листя на деревах стало різнокольоровим. Зелений колір змінили фарби жовтого, червоного, помаранчевого відтінків. Лише вічнозелені дерева — хвойні — залишаються такими, як були. Радують око строкаті айстри, жоржини, хризантеми.

Небо стає яскравим, більш синім і сонячним. По ньому біжать білі пухнасті хмари, змінюючи свою химерну форму.

Осінь — яскрава та сонячна пора, тому її називають золотою.

Опис золотої осені

Осінь часто називають золотою. Чому, здогадатися неважко: листя на деревах із зеленого перефарбовується в різні відтінки золотого. Жовта охра, червона мідь, зеленувата латунь, коричнева бронза, блідо-жовте і оранжево-жовте золото — всі ці кольори насамперед нагадують про осінь. Подивишся на ліс, який весь пофарбований у такі відтінки, й мимоволі подумаєш: так, золота осінь. Це дуже красива пора, можливо, найкрасивіша в році. У всякому разі, багато художників особливо люблять писати саме осінні пейзажі. Ця тема дає їм найбагатший вибір фарб.

Шкода, що пора ця зовсім недовга. Якщо календарна осінь триває три місяці, то золота осінь — коли всі дерева стоять жовті — всього два-три тижні. І ось, порадувавши наші очі чистими золотими відтінками, листя раптом починає швидко обсипатися.

Те листя, яке ще залишається на деревах, рідшає щодня, листопад посилюється. Земля теж стає покритою золотом, і це золото — опале листя — шарудить під ногами. Від розуміння того, що ця краса недовговічна, настрій мимоволі стає трохи сумним…

Чим більше листя на землі, тим менше його на деревах. І одного разу листя на деревах не залишиться зовсім, тільки чорні голі стовбури. Це теж все ще осінь, але вже не золота.

Казкова краса золотої осені

Ось настає один з найкрасивіших осінніх періодів — золота осінь. На жаль, він триває зовсім недовго, десь близько трьох тижнів. Тому необхідно обов’язково знайти вільний час, щоб відвідати парк і помилуватися його казковим оздобленням.

Цей період осені не дарма називають золотим, адже в природі відбуваються великі перетворення. Якщо влітку переважним кольором вважається зелений, то ранньою осінню — це жовтий окрас листя і трави, що нагадує золото.

Особливо приємно прогулятися березовим гаєм, всі дерева стають золотистими, а кругле листячко беріз нагадує монетки, які «дзвенять» на вітрі. Особливо гарно вони виглядають в ясний сонячний день, контрастуючи на тлі блакитного неба: всі берізки білокорі, в однакових золотавих сяйливих нарядах.

В цю пору в таке ж золоте оздоблення одягаються липи. Злегка жовтувато-коричневі, що нагадують трохи потьмяніле золото — це листя дубів. Дуже часто клени теж фарбуються в жовтий колір. Тож дивуєшся такій казковій красі. Здається, ніби опиняєшся в казці, де навколо безліч яскравих золотистих барв.

Але пройде кілька тижнів і розпочнеться листопад. Багато дерев втрачатимуть чарівну красу оздоблення, проте килим з листя стане пишним і м’яким, наче пух. Дуже приємно підкидати листя вгору та дивитися, як вони, кружляючи, падають на землю. Або шарудіти опалим листям, коли воно висохне.

Поступово на деревах залишиться поодиноке листячко, яке теж опаде, та остання краса зникне. У цей момент стає трохи сумно, адже дуже шкода розлучатися з прекрасною золотою осінню. Але спогади про неї залишаться надовго, до настання холодів і випадання перших сніжинок. Тим не менш, як чудово, що є така дивовижна пора — золота осінь!

Мініатюра про золоту осінь

Ось і закінчилося тепле літо. Йому на зміну прийшла золота осінь. Це прекрасна пора року. Гуляючи алеями парку, ми милуємося неймовірною красою дерев, квітів. Адже восени в них зібрано дуже багато фарб і відтінків. У повітрі з’являється невелика прохолода, тому дихається легко, зовсім по-іншому, ніж влітку.

Приємно поїхати в ліс по гриби. Вони звичайно ховаються від нас під різнокольоровим листям дерев. Але тим більш цікавим стає їх збір. Також дуже цікаво зібрати восени гарний гербарій з листя різних дерев і чагарників. А скільки можна створити сухих букетів, які будуть радувати око протягом довгого часу! Недарма кажуть: осінь — чудова пора.

Прихід осені

Ось і настала золота осінь. У лісі шаленіє справжній жовтневий листопад. Погода стоїть мінлива: то вітряно, то спокійно. Теплі сонячні дні чергуються з прохолодними, похмурими. Коли небо похмуре, часто йдуть дощі.

Від споглядання великих холодних крапель, що падають на землю, на душі стає сумно. Здається, ніби Природа оплакує свою колишню красу, коли все навколо цвіло й пахло…

Як швидко все змінюється навколо! Гаснуть осінні вогняні барви. Клени обсипаються від найменшого подиху вітерцю. Деякі дерева ще зберегли золоте оздоблення, але їхній одяг вицвів та потемнів. На восковому листі з’явилися брудні плями, що нагадують відбитки чиїхось чорних пальців. Окремі листочки, засихаючи, скручуються в дудочку. Якщо обережно розгорнути такий листочок, всередині в ньому можна побачити тремтячу кришталеву росинку. Це зворушливе видовище знову породжує аналогію зі сльозами Природи.

Але здоровий глузд допомагає вирватися з лап депресії. Осінь — це не смерть Природи, а лише її сон. Весна прийде, неодмінно, але тільки після зими. Вічний кругообіг сезонів доводить, що життя триває. І це прекрасно!

Художній опис золотої осені

Вересень. Блакить небес розливається всюди. Листя на деревах червонувато-жовтого кольору. Клени, немов як у казці, яскраві та красиві. Йду лісом і не можу намилуватися красою золотої осені.

Дерева вздовж цієї маленької стежки незвичайної форми й кольору. Високі темні ялинки, теплі рожеві стовбури сосен. Ось переді мною багряне листя осики. Точно розпечене у вогні, видніється крізь листя червоне намисто горобини.

У дубі з дупла поважно визирає білка. Вона стрибає на землю, бере жолудь і спритно відправляється до себе в будиночок. Так маленька господиня робить запаси на зиму.

Втрачають свій різнобарвний убір клен, береза, ясен. Йдеш лісом, а в ногах листя шарудить. Те листя, яке ще залишилося на деревах, падає крученими спіралями. На гілці в павутинці від вітерцю здригнувся павучок. Йду, а на землі, під ногами, золотистий пухнастий килим.

Ось така вона — золота осінь!

Осінь — золота пора

Осінню пору завжди називають золотою, адже в цей час року дерева й кущі в парках і дворах змінюють колір. Жовтим золотом сяють під променями сонця. Згодом з’являється безліч різних відтінків. Розглядаючи листя на деревах, можна знайти червону мідь, яскраву охру, коричневу бронзу, світле та насичене золото, що переливається на вітрі. Побувавши в лісі, можна знайти ще більшу різноманітність насичених барв, яка наводить на думку про золоту осінь.

Золотий наряд дуже личить осені. Ця дивовижна пора чарує своєю пишністю. Зображуючи осінній пейзаж, художники використовують всі відтінки жовтого кольору, розбавляючи їх червоними та коричневими відтінками. Одухотворена золота осінь навіває поетам ніжні й трошки сумні рядки. Романтична пора, описана в багатьох творах, радує красивими краєвидами та дихає спокоєм. Всі вірші про осінь дуже сумні й ліричні. В них описується в’янення природи, її приготування до зими, яка незабаром настане.

На початку осінньої пори багато сонячних і теплих днів. У прогрітому осіннім сонцем повітрі літає павутиння. До опадання листя ще далеко. На землю опускається тільки те рідкісне листя, що не втрималось на гілках дерева.

Але поступово погода змінюється, повітря стає холодним. Золото дерев уже рясніє яскравими багряними барвами з коричневими відтінками. Прощаючись з сонячними днями, похмуре небо плаче дощами. Під поривами вітру дерева скидають останнє листя. Природа готується до настання зими, але осінь ще не поспішає покидати свої володіння.

Я люблю золоту осінь

Гуляючи осіннім парком, можна бродити по засипаних листям стежках. М’яко ступаючи по золотому килиму, вдихати приємні аромати легкої вогкості, милуватися величезними купами золота, які збирають двірники. У таких купах листя малюки затівають гучні ігри, збирають кленові листочки та роблять вироби з природного матеріалу. І тільки хвойні дерева не поспішають розлучатися зі своїм пишним нарядом. Вони радують око насиченими зеленими барвами, яскраво виділяючись серед золотого оздоблення.

Краса золотої осені недовговічна. У цю пору найкращою розвагою я вважаю поїздки в ліс по гриби. Ранкове сонце розганяє лісовий туман, розфарбовуючи пейзаж різними барвами. Строкатий килим з листя, що вкриває землю, тихо шарудить під ногами. Якщо добре пошукати, під цим килимом можна знайти гарні гриби. Приємно розривати невеликі горбки листя руками, вдихаючи запах осені, класти запашні гриби у кошик. До слизьких капелюшків лісових красенів прилипають маленькі листочки та гілочки. Після поїздки до лісу можна разом з батьками перебирати гриби, висипані з кошика на стіл.

Дощова погода навіває смуток… Під шум дощу так затишно читати цікаву книгу, згадувати осінні прогулянки лісом або парком.

Я люблю золоту осінь за її багатство барв і красиве оздоблення.

Чому осінь називають золотою?

Коли мова йде про осінь, то можна почути, що її називають золотою порою. Я вважаю, що кожній людині зрозуміло, чому про осінь говорять саме так. Адже в цю пору листя на деревах і кущах, яке радувало око яскравою літньою зеленню, набуває зовсім інших відтінків. Воно фарбується у всілякі розкішні відтінки золотого кольору. І коли таким стає кожне деревце навколо і кожен кущик, то мимоволі в голові звучать слова «золота осінь». Ця барвиста пора сміливо претендує на звання найкрасивішої пори року.

Осінь надихає на створення осінніх пейзажів багатьох художників. При написанні своїх картин вони мають можливість використовувати найрізноманітнішу палітру фарб.

На жаль, ця пора триває зовсім недовго. За календарем на осінь припадає три місяці. А ось своїм золотим оздобленням природа радує нас лише дві-три тижні. І ми, ще не встигнувши сповна насолодитися красою всією різноманітністю барв осені, вже помічаємо, як золоте листя починає кружляти в осінньому вальсі, падаючи нам під ноги. Всі доріжки й стежини в парках вкриваються розкішним золотим килимом, по якому нам так подобається ходити, ворушити листя ногами. При цьому виникає такий приємний слуху тихий шелест.

Звичайно, стає трошки сумно від того, що цей чудовий період так швидко змінюється. І що зовсім скоро на нас будуть понуро дивитися голі стовбури дерев. Але в нашому світі все циклічно. Природа виспиться і відпочине, набереться сил, щоб навесні знову подарувати нам всю свою красу.

Золота осінь у лісі, твір з планом

План

  1. Прихід золотої осені.
  2. Дерева у жовтому та багряному листі.
  3. Милування осіннім лісом.
  4. Падолист.
  5. Понура берізка.
  6. Осінь відлітає.

Нарешті, настала довгоочікувана осінь! Ліс, одягнений у золоте й багряне листя, з кожною миттю захоплює серце дедалі більше. Здається, ніби він просить милуватися ним все життя. Але проходить тиждень-другий, і в лісі починається справжній падолист. Зеленого листя не залишається зовсім, а золоте зовсім опадає.

На узліссі стоїть самотня понура берізка. Якщо деякий час постояти з нею поруч, можна спостерігати, як золотисте листя одне за іншим злітає з неї та, кружляючи в повітрі, падає на землю.

Але ось і добігає кінця листопад. Осінь виконала свою роботу, і холодна Зима вже наступає їй на п’яти. Красуня Осінь так не хоче залишати свій трон! Вона з розчуленням спостерігає, як діти грають опалим різнокольоровим листям, і просить у Зими дозволу затриматися ще хоч на день.

Інші твори:

Твір-опис осені

Твір-мініатюра «Осінь»

Міні-твір «Рання осінь». Текст-розповідь

Твір на тему «Пізня осінь». Текст-розповідь

Твір «Осінній ліс»

Розповідь про осінь українською мовою

Твір-розповідь на тему «Екскурсія в ліс»

55 Комментариев “Твір «Золота осінь»

Ответить

Ваш адрес email не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>