Твір на тему «Сніжинки»

Пухнасті сніжинки

Мініатюра «Ніжні сніжинки»

Як добре неспішно прогулюватися вулицею та відчувати, як на обличчя падають ніжні сніжинки! Вони повільно падають на землю, перетворюючись на справжній сніг. Наступаєш на нього та чуєш приємний хруст. І відразу розумієш — прийшла зима.

Зима — найхолодніша пора року. Уявіть, йдеш стежкою і відчуваєш, як у тебе ніжно щипає обличчя від морозу. А на вікнах будинків з’являються химерні візерунки.

Біле покривало снігу, снігові шапки на деревах, іскристі бурульки на дахах виглядають просто фантастично. Тож не дивно, що споглядання краси навколо створює піднесений настрій. На душі стає тепло, хочеться веселитися. З’являється бажання зліпити снігову бабу чи сніговика, які будуть радувати всіх перехожих.

Сніжинки падають так красиво, що навіть серце завмирає. Відчуваєш себе, наче у казці. Здається, ось-ось почнеться щось чарівне.

Гарно навколо, чудово! Не дарма зиму називають дивовижною порою року!

Розповіді про сніжинки

Подорож сніжинок

Це було взимку. Одного разу в школі я подивився у вікно та побачив безліч сніжинок, що летять у повітрі. Я поставив собі питання: «Куди вони летять?» І тут же здогадався: вони шукають місце, де їм можна приєднатися до своїх друзів, до братів і сестер. Але, з іншого боку, вони не хочуть падати на землю. Їм подобається дивитися на всіх зверхньо, ​​дивитися на нас, як ми робимо уроки.

Політ зимової сніжинки

Зима. На дахах машин і будинків лежить сніг. Я одна з цих сніжинок. Мене звуть Снігуронька. Назвали мене так, тому що я вся мереживна та не схожа на інші сніжинки. Всі мої брати й сестри пишаються тим, що сніг корисний, адже під ним і в сильні морози зберігається непошкоджене насіння трав, квітів, хліба.

Так ось! Я сиджу на хмарці та скоро впаду у вигляді маленької крапочки. Ой! Що це? Подув сильний вітер і ось я лечу! Як здорово! Ух ти, я, здається, лежу на самому краю будівлі, і схоже, це школа.

Але зараз почнеться мій другий політ. Я закрила очі, подув сильний вітер. І ось я вже лежу на землі. Так я пролежала два тижні та незабаром з мене та моїх братів і сестер зліпили сніговика.

В такому вигляді я стояла до весни, а потім розтанула. І в мене почалося нове життя.

Про сніжинки

Пухнасті сніжинки летять то вниз, то вгору. Вони танцюють і звиваються в польоті над землею.

Дерева вкриті безліччю прозорих сніжинок. Земля закутана снігом, все навколо красиве й біле.

Сріблясті сніжинки схожі на алмази, що сиплються з неба. Вони блискучі, чарівні та дуже тендітні. Їхній політ триває дуже довго. Летячи з хмар, вони дізнаються про нас все більше й більше.

Падіння сніжинки

Я стояв біля вікна та спостерігав за сніжинкою. Вона довго летіла й не збиралася падати на землю. Я думаю, що вона хотіла довше політати з іншими сніжинками. Напевно, вона любила літати у повітрі, тому робила це так довго. Але колись сніжинка обов’язково впаде.

І ось вона впала на землю до решти сніжинок. За нею з’являються все нові й нові. Вони теж падають на землю.

Я думаю, що їх може підняти сильний вітер або хуртовина, і вони знову злетять у повітря.

Моя сніжинка разом зі своїми сестрами теж приєднається до їхнього польоту.

Пурхають сніжинки

Ми всім класом дивилися в вікно, як пурхали білі сніжинки: вгору й вниз, вгору й вниз. Я запримітила одну зі сніжинок, але вона красивою змійкою полетіла на дах.

Сніжинки лягали на землю, і земля стала біленька. Як говорила наша вчителька, сніжинки справді дивилися, що ми робимо, як ми поводимося та на які оцінки вчимося.

Зима добре попрацювала над навколишнім світом. По-перше, земля стала просто білосніжна. По-друге, з’явився лід на річках. По-третє, хлопці, дорослі та літні люди дуже зраділи снігу.

Отже, вдома не сидіть! Виходьте на природу та ловіть сніжинки. Вони такі гарненькі — великі та маленькі!

Біла сніжинка

Я довго дивився у вікно та розглядав снігопад. Він мені дуже сподобався. Чимось нагадував мені наш клас.

Коли я дивився на сніжинки, то був дуже щасливий. Мені здавалося, що кожна сніжинка говорить нам, що ми ледарюємо, що треба робити уроки.

Тоді я зосередив увагу на одній сніжинці. Вона впала на підвіконня, наче хотіла зі мною подружитися.

Політ сніжинок

Сьогодні чудова погода! Сніг так і валить, ніби щось хоче сказати. Але ми не розуміємо його мови. Світить сонце, тож так красиво, що ні в казці сказати, ні пером описати.

Я дуже люблю зиму за її дивовижну красу! Це чудова пора, казка чарівної країни. Сніжинки літають в небесах у такому випадковому безладді! І жодна сніжинка не хоче впасти на землю, коли вітер дме. Вони літають, немов отримують від цього задоволення.

Але коли вітер перестає дути, всі сніжинки падають.

Падіння сніжинок

Одна сніжинка вирішила написати листа своїм друзям — хлопцям з другого класу.

І ось що вона написала: «Здрастуйте, мої дорогі друзі! Я сніжинка на ім’я Пушинка. У мене є багато друзів. Ми щоранку літаємо й дивимося в віконце, як ви вчитеся. Але й у нас, у сніжинок, є своя школа, ми туди літаємо тільки у вихідні. Це дуже дивно, напевно, у вас все навпаки.

Живу я добре. Найкраща моя подруга — це синичка. Нещодавно вона знайшла стару годівничку та живе там, а я разом з нею. Коли ми гуляємо у лісі, то іноді влаштовуємо різні забавні ігри. Наприклад, нам подобається літати наввипередки. Або подруга синичка відірве старе листячко з дерева, і ми катаємося на ньому з гірки.

Ну все, мені треба летіти. Прощавайте, друзі!»

Політ маленької сніжинки

У школі ми піднялися на третій поверх і стали дивитися у вікно. Вчителька сказала, щоб кожен з нас обрав собі одну сніжинку з багатьох. Це було важко: куди не подивишся — всі сніжинки однакові.

Але все ж я вибрала з них одну. Ця маленька сніжинка ніби знала, що я обрала саме її. Вона підлетіла до мене та була зовсім близько.

Потім зірвався вітер, і моя сніжинка полетіла вгору. Я швидко втратила її з виду.

Незвичайна сніжинка

Я — сніжинка, мене всі звуть Біла Крапелька. Таке ім’я я отримала за те, що найменша та водяна. Мене вважають найкрасивішою серед сніжинок. Звичайно, мені це подобається.

У нас є урок ритміки. На ньому ми танцюємо вальс, іноді нас вчать швидких танців. А ще ми полюбляємо веселі ігри. Наприклад, сніжки. Щоб перемогти в цій грі, треба взяти грудку, яка менша за нас самих, та влучити в сусіда! Іноді заметіль, наша мама, робить нам карусель. Вона на нас дме, і ми просто паримо у повітрі, мов птахи!

Оповідання про сніжинки

Настав зимовий вечір. На вулицях засвітилися ліхтарі, у вікнах будинків теж з’явилося світло. У парку стало тихо, чути було тільки віддалене поскрипування снігу під ногами людей, що поспішають додому. Раптом у повітрі одна за одною стали з’являтися пухнасті сніжинки. Їх ставало все більше й більше, незабаром навколо вже був справжній снігопад. У світлі ліхтаря танець сніжинок виглядав особливо красиво.

Сніжинки падали повільно й тихо, адже погода була безвітряна. Але якби хтось спробував прислухатися, він би почув, що сніжинки тихенько перешіптуються між собою. Ці ошатні зірочки — ті ще базіки. Їм все цікаво, адже у себе на хмарі вони не бачили ані людей, ані машин. Тільки з висоти неба вони спостерігали за життям на землі, розрізняючи ліси, річки, широкі автостради.

Тепер же сніжинкам випала нагода гарненько все розглянути, й вони влаштували справжню балаканину. Комусь було цікаво, що це за машини такі, хтось питав, що буде, якщо впасти людині на ніс, а дехто стверджував, що можна ось так весь час літати й зовсім нікуди не сідати.

Сніжинки-веселинки

Сніжинки-пушинки намагалися подовше затриматися в повітрі, щоб насолодитися польотом і подивитися на вкритий вогнями людський світ, адже із замету мало що побачиш. Але всі вони рано чи пізно сідали. Хтось опинився на гілках дерев і міг звідти оглядати околиці, комусь пощастило менше — вони впали на тротуар. Деякі сніжинки сіли на спину великого кудлатого пса й стали на ньому кататися. Чувся тоненький сміх, схожий на дзвін маленьких дзвіночків.

Де б вони не знаходилися, сніжинки все одно раділи тому, що їх випустили з хмари. Адже коли стане тепло та вони розтануть, то знову опиняться нагорі. А зараз їм випала чудова можливість подивитися світ, наблизитися до людей і дізнатися, як вони живуть.

***

Вищенаведена розповідь підходить під теми «Сніжинки-пушинки», «Про що шепочуться сніжинки?».

Дивіться також:

Твір «Перший сніг»

Твір-опис за картиною А. Пластова «Перший сніг»

Чому в горах не тане сніг?

Твори про зиму та розповіді на тему «Зима»

Твори-мініатюри про зиму

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>