Характеристика Хлестакова з твору «Ревізор» М. Гоголя

загрузка...

Образ Хлестакова

Характеристика Хлєстакова

Головним персонажем комедії М. В. Гоголя «Ревізор» є Іван Олександрович Хлестаков. Він з’являється у творі в той момент, коли нарікає слузі Осипу за те, що останній знову валявся на ліжку.

Зовнішність

Зовнішність юнака зовсім звичайна: «Молода людина років двадцяти трьох, тоненький, худенький; трохи дурнуватий і, як кажуть, без царя в голові, — один з тих людей, яких в канцеляріях називають порожніми».

Хлестаков не відрізняється особливим розумом, у порівнянні із середнім рівнем розумового розвитку. Але, володіючи мистецтвом актора, він може чудово грати обрану ним самим (але іноді й оточенням) роль.

Спосіб життя

Коло інтересів Хлестакова не дуже широке. Воно полягає в гарних дівчатах, модному одязі й взутті, смачній їжі та питті, в тому числі алкогольних напоїв.

Також Хлестаков любить, навіть дуже любить, грати в карти, програючи при цьому великі гроші.

У службі він не дуже старанний, ставиться до роботи досить халатно. Але мріє швидко просуватися службовими сходами до самого верху. Він часто спілкується зі службовцями різних рівнів і рангів. Тому, використовуючи свій акторський талант, може виразно уявляти й ролі службовців теж (наприклад, ревізора).

Мрії

Хлестаков, як і більшість молодих людей, мріє про красиве, забезпечене й безтурботне життя. Але за натурою він дуже ледачий. Осип, його слуга, говорить про нього так: «Справою не займається: замість того щоб на посаду, а він йде гуляти по прешпекту, в карти грає».

Таким чином, наш герой небагатий, але мріє про славу й гроші. Однак його мрії так і залишаться мріями, тому що працює «ревізор» у канцелярії та отримує дуже маленьку платню.

Уподобання та ставлення до грошей

Хлестаков не вміє заощаджувати, отримані гроші від батюшки швидко витрачає. «Чим би їх притримати… пішов гуляти: їздити на візнику, кожен день… в театр квиток, а там через тиждень посилає продавати новий фрак. Іншого разу все до останньої сорочки спустить…».

Любить смачно поїсти й ніколи не відмовляє собі в задоволенні, погану їжу критикує: «Суп — він чорт знає, чого хлюпнув туди, я повинен був викинути його за вікно… чай такий дивний: смердить рибою, а не чаєм».

Риси характеру

Головному герою комедії притаманні такі риси характеру, як боягузтво й схильність до брехні. Хлестаков бреше так вміло, що сам вірить у це. Він уявляє себе видатним письменником, хвалиться великими знайомствами: «З гарненькими акторками знайомий… Літераторів часто бачу з Пушкіним на дружній нозі», а також публікаціями у відомих журналах: «Я не хотів писати, але театральна дирекція каже: «Будь ласка, братик, напиши що-небудь».

Хлестаков бреше не зі злості чи хитрості, а підтримує те, чого від нього чекають, цілком вписуючись у коло запропонованих обставин. Він насправді спочатку не розуміє, що його приймають за іншого й дають хабарі. Персонаж усвідомлює це лише тоді, коли мешканці міста приходять скаржитися на серйозні порушення.

Мова Хлестакова повністю відповідає його образу. Слова героя вириваються безконтрольно, їхній зміст зрозумілий тільки самому персонажу. При цьому він знає, що, кому та як говорити, тому грубить Осипу, але з губернаторами й важливими обивателями Хлестаков нудотно ввічливий.

З жінками ж юнак галантний, вживає побиті, але приємні жіночому вуха фрази.

Життєвий ідеал

Життєвим ідеалом Хлестакова є людина не конкретна, а деякий комплекс рис характеру, властивих різним людям. Сам герой, прагнучи до свого життєвого ідеалу, хоче бути одягненим «з голочки», модно, мати великий чин, здаватися розумним, здатним керувати тим, що не під силу іншим.

Коли Хлестаков був прийнятий за ревізора, точніше, коли він зрозумів це, він склав небилиці, які став про себе розповідати, наприклад про супи з Парижа. Оскільки Хлестаков бажав перевтілитися у свій ідеал і при цьому володів акторським талантом, він чудово перевтілився в образ ревізора, змушуючи вірити йому городового й інших впливових осіб провінційного містечка.

Цитатна характеристика Хлестакова

Хлестаков уявляє себе людиною високого звання: «Я всюди, всюди. До палацу всякий день їжджу. Мене завтра ж зроблять у фельдмарш…». Розповідає про те, як дає бали в Петербурзі.

Він без докорів сумління бере в борг у різних чиновників гроші, знаючи заздалегідь, що не поверне їх. «Чи знаєте, що? Дайте їх мені в борг. Я, знаєте, в дорозі поніс витрати: те та се… Втім, я вам з села зараз їх пришлю».

Хлестаков бреше й жінкам. Одночасно він залицяється та нашіптує люб’язності дружині й дочці городничого, хоча для нього це нічого не означає. «Ні, я закоханий у вас. Життя моє на волоску. Якщо ви не увінчаєте постійну любов мою, то я не гідний земного існування. З полум’ям у грудях прошу руки вашої».

Весь цей обман міг би тривати в комедії ще довго, адже герой не може вчасно зупинитися. Лише завдяки щасливому випадку він їде з міста, і всі дізнаються, що це був лише обманник, авантюрист.

Актуальність образу Хлестакова для сучасного суспільства

Такі люди, як Хлестаков, дуже часто зустрічаються в наш час. Люди розучилися працювати, і не тільки не хочуть працювати, але й не цінують чужої праці. Тому нерідко можна зустріти молодих людей, які висять на шиї у батьків і не здатні самі себе прогодувати, хоча за віком вже давно не є дітьми. Такі, як вони, схожі на Хлестакова в бажанні отримувати все найкраще на тарілочці й здаватися іншим кимось важливішим, ніж вони є насправді.

Особливо часто така проблема може виникати в забезпечених сім’ях. Діти в них зазвичай не вміють цінувати свої речі та не знають справжньої вартості хорошого життя. У них створюється враження, ніби заробляти гроші так само легко, як і витрачати.

До того ж відсутність бажання працювати викликає закономірне питання — а хто ж буде працювати, якщо не ви? Адже саме молоде покоління повинно займати робочі місця й замінювати людей, що йдуть з посад на пенсію. Якщо не буде різноманітних фахівців — не буде й матеріальних благ, якими користуються нероби. Ця проблема завжди буде актуальною, як це не сумно.

Ось таким чином, через одного лише чепуруна Хлестакова Гоголь показав ту частину суспільства, яка і тоді, і зараз була присутня в нашому житті. І залишається сподіватися, що ця ситуація коли-небудь зміниться.

Коротка характеристика Хлестакова

Таким чином, Івана Олександровича Хлестакова можна схарактеризувати за допомогою таких прикметників:

  • ледачий;
  • небагатий;
  • дурнуватий;
  • порожній;
  • артистичний;
  • безвідповідальний;
  • безтурботний;
  • авантюрний;
  • егоїстичний;
  • марнотратний;
  • неекономний;
  • марнославний;
  • мрійливий;
  • прискіпливий;
  • нещирий;
  • лукавий;
  • брехливий;
  • улесливий;
  • хитрий;
  • безсовісний;
  • корисливий;
  • нахабний;
  • легковажний.

Висновок

Головний герой переступає всі закони моралі й честі, при цьому не відчуваючи жодних докорів сумління. Автор показує його людиною, здатною заради власної вигоди принести в жертву інтереси інших людей. Хлестаков просто використовує тих, хто його оточує, для своєї вигоди, нічого замість не даючи.

За задумом М. В. Гоголя, Хлестаков є не конкретною людиною, а цілим явищем, хворобою століття. Сам письменник характеризує свого персонажа в «Зауваженнях для панів акторів» як «молоду людину… без царя в голові». Але опис вчинків таких людей, як Хлестаков, тягне до роздумів про збірний портрет чиновництва.

У народі навіть з’явилося таке слово, як «хлестаковщина», що означає нахабні хвастощі. Хлестаков хотів виправдати надії батька, він хотів бути дійсно значущою у суспільстві людиною, але сам не міг цього зробити, адже був ледачий і дурний.

На мою думку, таких людей, як Хлестаков, не повинно бути в нашому суспільстві. Нам не потрібні лукаві, ледачі, ні на що не здатні люди. Втім, кожен з нас має свої гріхи, та ідеальних людей не буває. Саме тому літературам ще є з чого черпати чергові комедії та драми.

Отже, образ головного героя автор виткав з легковажності, брехні, лінощів і безвідповідальності, бажання здаватися, а не бути. Таких людей, як Хлестаков, безліч. Може бути, і поруч з вами зараз знаходиться один з них?

Перегляньте також:

Сюжет твору «Гобсек» Оноре де Бальзака

Характеристика Акакія Акакійовича Башмачкіна з твору «Шинель» М. Гоголя

Порівняльна характеристика Онєгіна та Печоріна

Ответить

Ваш адрес email не будет опубликован.

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>